Для судового розгляду спору про необґрунтовану заборгованість за спожитий газ вжиття заходів досудового врегулювання ОБОВ’ЯЗКОВЕ (ВС/КЦС № 636/3647/16-ц від 27.12.2018)

Фабула судового акту: У даній справі громадянин-споживач послуг з газопостачання звернувся до суду із позовом про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди у зв’язку із тим, що газпостачальною організацією йому необґрунтовано нараховано заборгованість за спожитий газ у зв'язку з перерахуванням субсидії. При цьому знято кошти та повернуто їх до бюджету як невикористану субсидію за опалювальний період.

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено оскільки факт ненадання позивачу інформації не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому позовні вимоги, в тому числі в частині відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Вказані рішення позивачем було оскаржено у касаційному порядку. Як на підставу необґрунтованості судових рішень позивач послався на те, що квитанція про заборгованість не містить відомостей про те, яким чином у нього виникла заборгованість, з якого місяця була списана субсидія. В порушення вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 5 Закону України «Про інформацію» та пункту 29 Типового договору підприємство-газопостачальник не надало йому всієї необхідної інформації про свої послуги.

В свою чергу Касаційний цивільний суд визнав такі доводи необґрунтованими.

В своїй постанові КЦС зазначив, що при розгляді справи Позивач не заперечував того факту, що він не звертався безпосередньо до Товариства із заявами про надання більш детального розрахунку заборгованості та інформації про спожитий газ.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на його звернення (запит) підприємство не надало відомостей про розрахунок заборгованості, тобто не доведено неправомірності дій/бездіяльності Товариства, то суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача надати певну інформацію, а також в частині відшкодування моральної шкоди.

Посилання заявника на те, що квитанція не містить відомостей про те, яким чином у нього виникла заборгованість та з якого місяця була списана субсидія, не заслуговують на увагу, оскільки у цій квитанції вказано, що заборгованість враховує повернення Товариством до державного бюджету невикористаної субсидії за опалювальний період. Також зазначено, що про детальний розрахунок суми невикористаної субсидії, яка була повернута до бюджету, можна дізнатися в Особистому кабінеті на сайті 104.ua.

Аналійзуйте судовий акт: ВП ВС: Саме на газорозподільну організацію покладений обов’язок встановлення лічильників газу для населення і вона має вживати заходів з фінансування цих робіт; покладання такого обов’язку на споживачів-неправомірне (ВП/ВС,№ 214/2435/17, 07.11.18)

Рішення: Перерахунок споживачу оплати за послуги з водопостачання та водовідведення через суд та змушення КП надання інформації про витрати включені в тариф за період часу ( Рівненський міський суд Рівненської області від 11 квітня 2016р.)

Позивачі у справах про захист їхніх прав звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не лише в суді першої інстанції, а і на наступних стадіях цивільного процессу (ВС/ВП, № 761/24881/16-ц,21.03.18)

Постанова

Іменем України

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 636/3647/16-ц

провадження № 61-8960св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року у складі судді Оболєнської С. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (далі - ТОВ «Харківгаз збут», Товариство) про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він є споживачем послуг з газопостачання, які надає Товариство. 20 вересня 2016 року він отримав квитанцію та дізнався, що на його рахунку наявна заборгованість у зв'язку з перерахуванням субсидії, при цьому знято кошти у розмірі 3 704 грн 65 коп. та повернуто їх до бюджету як невикористану субсидію за опалювальний період 2015-2016 років. Вважає, що у квитанції за вересень 2016 року містяться недостовірні дані про стан заборгованості, його права як споживача послуг з газопостачання порушені Товариством, яке не надало йому всієї необхідної інформації. Внаслідок порушення його прав протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у створенні уявлення про нього як недобросовісного платника послуг (боржника). Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: зобов'язати ТОВ «Харківгаз збут» надати повну та достовірну інформацію про розрахунок заборгованості за його особовим рахунком станом на 01 серпня та 01 вересня 2016 року, вказавши, з якого останнього місяця 2016 року була списана невикористана субсидія, та пояснивши, чому за період з липня до вересня 2016 року розмір субсидії зріс з 2 808 грн 62 коп. до 3 704 грн 65 коп.; зобов'язати зробити перерахунок заборгованості та стягнути з Товариства на свою користь 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 не доведено факт надання ТОВ «Харківгаз збут» неповної та недостовірної інформації про стан його заборгованості. Згідно з особовим рахунком позивача переплата за надання послуг з газопостачання на кінець опалювального періоду (квітень 2016 року) становила 4 399 грн 61 коп., з яких 3 704 грн 65 коп. повернуто до бюджету як невикористану субсидію. Таким чином, станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_4 було переплачено за газ 694 грн 96 коп. (4 399 грн 61 коп. - 3 704 грн 65 коп.). За неопалювальний період з травня по вересень 2016 року позивачем спожито природного газу на загальну суму 3 673 грн 39 коп. З урахуванням суми переплати та субсидії, яка була надана в період з травня по серпень 2016 року в розмірі 446 грн 84 коп., відповідачем правильно нарахована заборгованість станом на 01 жовтня 2016 року в розмірі 2 531 грн 58 коп. (3 673 грн 39 коп. - 694 грн 96 коп. - 446 грн 84 коп.). Оскільки факт ненадання позивачу інформації не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, то позовні вимоги, в тому числі в частині відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що квитанція за вересень 2016 року не містить відомостей про те, яким чином у нього виникла заборгованість, з якого місяця була списана субсидія. В порушення вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 5 Закону України «Про інформацію» та пункту 29 Типового договору Товариство не надало йому всієї необхідної інформації про свої послуги.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У березні 2018 року ТОВ «Харківгаз збут» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивач не звертався безпосередньо до Товариства про надання розрахунку заборгованості та інформації про спожитий природний газ. У платіжному дорученні зазначена вся необхідна інформація стосовно нарахованих сум.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є споживачем послуг з газопостачання, які надає ТОВ «Харківгаз збут».

Пунктами 2, 3 Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 534, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), передбачено, що розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), газо- та електропостачання у разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення (далі - надавачі послуг) станом на 01 травня нового неопалювального сезону за особовим рахунком споживача - громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний сезон, що закінчився (далі - одержувач субсидії). Розрахунок невикористаної суми субсидії проводиться надавачем послуг у разі, коли на особовому рахунку одержувача субсидії станом на 01 травня нового неопалювального сезону, а також станом на 01 травня 2016 року обліковується переплата за послугу.

Згідно з пунктом 5 Порядку розрахунок невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з газопостачання для індивідуального опалення за опалювальний сезон за особовим рахунком кожного одержувача субсидії визначається за такою формулою: Nг = Cг - Hг - G, де Nг - невикористана сума субсидії на оплату послуги з газопостачання для індивідуального опалення за опалювальний сезон, гривень; Cг - загальна сума нарахованої субсидії на оплату послуги з газопостачання за опалювальний сезон, гривень; Hг - загальна вартість фактично використаного природного газу за опалювальний сезон, гривень; G - вартість 100 куб. м природного газу за граничною роздрібною ціною на природний газ для побутових споживачів, що діяла на 01 травня нового неопалювального сезону, гривень.

За опалювальний період 2015-2016 років (з жовтня по квітень включно) позивач використав 2 508 куб. м. природного газу на загальну суму 13 721 грн 91 коп. та отримав субсидію в розмірі 18 114 грн 45 коп.

На підставі вказаного Порядку ТОВ «Харківгаз збут» здійснило розрахунок невикористаної позивачем суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з газопостачання для індивідуального опалення, за яким ця сума склала 3 704 грн 65 коп. (18 114 грн 45 коп. - 13 721 грн 91 коп. - 687 грн 90 коп.).

Згідно з особовим рахунком позивача переплата за надані послуги з газопостачання на кінець опалювального періоду (квітень 2016 року) становила 4 399 грн 61 коп., з яких 3 704 грн 65 коп. повернуто до бюджету як невикористану субсидію. Таким чином, станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_4 було переплачено за газ 694 грн 96 коп. (4 399 грн 61 коп. - 3 704 грн 65 коп.).

За неопалювальний період з травня по вересень 2016 року позивачем використано природного газу на загальну суму 3 673 грн 39 коп. З урахуванням суми переплати та субсидії, яка була надана за період з травня по серпень 2016 року в розмірі 446 грн 84 коп., станом на 01 жовтня 2016 року Товариством було нараховано ОСОБА_4 до сплати 2 531 грн 58 коп. (3 673 грн 39 коп. - 694 грн 96 коп. - 446 грн 84 коп.).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок заборгованості з оплати послуги з газопостачання, оскільки Товариством правомірно було здійснено списання невикористаної позивачем суми субсидії, яка існувала станом на кінець опалювального сезону (кінець квітня 2016 року).

Позивач не заперечував того факту, що він не звертався безпосередньо до Товариства із заявами про надання більш детального розрахунку заборгованості та інформації про спожитий газ.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно зі статтею 57, частиною першою статті 58 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на його звернення (запит) ТОВ «Харківгаз збут» не надало відомостей про розрахунок заборгованості, тобто не доведено неправомірності дій/бездіяльності Товариства, то суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача надати певну інформацію, а також в частині відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на те, що квитанція за вересень 2016 року не містить відомостей про те, яким чином у нього виникла заборгованість та з якого місяця була списана субсидія, не заслуговують на увагу, оскільки у цій квитанції вказано, що заборгованість станом на 01 вересня 2016 року враховує повернення Товариством до державного бюджету невикористаної субсидії за опалювальний період 2015-2016 років у сумі 3 704 грн 65 коп. Також зазначено, що про детальний розрахунок суми невикористаної субсидії, яка була повернута до бюджету, можна дізнатися в Особистому кабінеті на сайті 104.ua.

Доводи касаційної скарги про те, що в порушення вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 5 Закону України «Про інформацію» Товариство не надало споживачу всю необхідну інформацію про свої послуги, є неспроможними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Як зазначено вище, позивачем не доведено, що на його звернення (запит) ТОВ «Харківгаз збут» не надало йому запитуваної інформації.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді