Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа (ВС/ККС, № 665/2387/14-к,22.05.18)

Фабула судового акта: В цій справі обвинуваченого було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 с.121 КК України, у звязку із закінченням строків давності; закрито провадження у кримінальній справі, а цивільні позови прокурора в інтересах районної лікарні та потерпілого залишено без розгляду. При цьому суд роз’яснив потерпілому і прокурору про їх право звернутись з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства. Це рішення суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду справу розглядав у зв’язку з поданням потерпілим касаційної скарги, в який останній зазначав, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні злочину та не розкаявся, а саме це є однією із підстав для звільнення останнього від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності. Крім того, скаржник звертав увагу на те, що рішення було прийнято без урахування згоди потерпілої сторони, і відповідні заперечення цієї сторони проігноровані.

Вказував потерпілий і на те, що суди не мали права застосовувати п.4 ч. 1 ст.49 КК України як підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності оскільки вирок не набрав законної сили.

ВС/ККС касаційну скаргу відхилив і судові рішення залишив в силі, виходячи з наступного.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.ст. 49, 106 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.

Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня зявлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло пятнадцять років.

Із хронології подій та прийняття процесуальних рішень у цій кримінальній справі вбачається, що обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, тобто перебіги розгляду справи не переривалися, при цьому відсутні відомості щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за інші злочини.

За результатами розгляду справи ВС/ККС сформував правовий висновок наступного змісту: строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.

Аналізуйте судовий акт: Дійшла висновку, що у випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим не можливе (ВП ВС, справа № 439/397/17, 16.01.19)

Особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим, якщо кримінальним правопорушенням потерпілому заподіяна смерть (ВС ВП №439/397/17)

На відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено речове право (ВС/КГСсправа № 911/2168/17, 14.06.2018)

ВС/КЦС: Відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу (ВС/КЦС, у справі № 203/304/17 від 06 листопада 2019 р.)

Ухвала

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Київ

справа № 665/2387/14-к

провадження № 51- 240 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Вергізової Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненнями до неї потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Каланчацького районного суду Херсонської області від 7 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Відповідно до ухвали Каланчацького районного суду Херсонської області від 7 вересня 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.

Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, закрито.

Цивільні позови прокурора в інтересах Каланчацької ЦРЛ та потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду. Потерпілому та прокурору роз'яснено їх право звернення із цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року ухвалу Каланчацького районного суду Херсонської області від 7 вересня 2017 року залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий вказує, що судами однобічно та неповно проведено судове слідство у кримінальній справі, наявні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, не визнав та не розкаявся, а це є однією із підстав для звільнення останнього від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності. Такий факт позбавляє суди можливості звільняти осіб від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, акцентує увагу, що рішення судами прийнято без урахування згоди потерпілої сторони, а саме посилається на те, що судами проігноровано заперечення потерпілої сторони про закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

При цьому вказує, що оскільки вирок щодо ОСОБА_2 на сьогоднішній день не набрав законної сили, то суди не мали права застосовувати пункт 4 частини 1 статті 49 КК як підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У доповненнях до касаційної скарги потерпілий зазначає, що прийняті судові рішення у вказаній кримінальній справі він має намір оскаржити до Європейського суду, що є правом особи, а не вимогою до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 395 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі та додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржено.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що потерпілий по суті вказує на процесуальні порушення вимог закону, при цьому, посилаючись на статтю 7-1 КПК та статтю 49 КК, заперечує проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки останній не визнав своєї вини.

Однак такі доводи касаційної скарги потерпілого спростовуються наступними дослідженими під час касаційного розгляду матеріалами кримінальної справи.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності слідує наступне.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є:

- притягнення особи як обвинуваченого;

- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).

Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.

Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).

Згідно із частиною 2 статті 49 КК перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений частиною 1 статті 49 КК. Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу давності диференційованого строку, а загальний строк - п'ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 9 серпня 2007 року близько 02:30, перебуваючи на літній площадці в барі «Осінь» на вулиці Леніна в смт Каланчаку Херсонської області, у ході конфлікту умисно завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_3, в результаті останній впав, ударився об підлогу та втратив свідомість. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 ударив безпорадного потерпілого ногою по голові та на прохання охорони залишити заклад, потягнув непритомного ОСОБА_3 за ногу з приміщення кафе, при цьому допускаючи, аби його голова вдарялась об бетонну підлогу. У наслідок таких дій він завдав потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 в суді першої інстанції неодноразово було направлено на додаткове розслідування, а саме згідно з ухвалами Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 травня 2008 року, ухвалами Чаплинського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2009 року та від 21 червня 2010 року.

З обвинувальним висновком від 7 грудня 2010 року справа за обвинуваченням ОСОБА_2 знову надійшла до суду із обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, і за вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за частиною 2 статті 121 КК до позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2013 року зазначений вирок частково змінено. Виключено посилання на кваліфікуючу ознаку - «небезпечне для життя в момент заподіяння». У решті вирок залишено без зміни.

Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 9 грудня 2014 року скасовано вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2012 року та призначено новий судовий розгляд.

Змінено підсудність постановою Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 січня 2015 року і вироком Каланчанського районного суду Херсонської області від 27 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 5 квітня 2017 року скасовано вирок районного суду та призначено новий судовий розгляд.

7 вересня 2017 року Каланчацький районний суд Херсонської області на підставі статті 49 КК статті 11-1 КПК ( в редакції 1960 року) закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків давності, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності, а ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року залишено без зміни ухвалу Каланчацький районний суд Херсонської області від 7 вересня 2017 року.

Суд при прийнятті такого рішення зважив на частину 4 статті 12 КК, що злочин за яким ОСОБА_2 обвинувачується, є тяжким, а відповідно до пункту 4

частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності у разі вчинення тяжкого злочину, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Крім того, як убачаться з протоколу судового засідання у суді першої інстанції (т.6, а.с.92 (зворот)) та з аудіозапису судового засідання від 13 грудня 2017 року в суді апеляційної інстанції, судами було з'ясовано думку потерпілого щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Тоді як у касаційній скарзі потерпілий безпідставно вказує, що його згоду при прийняті рішення не врахували.

Посилання потерпілого на невизнання вини ОСОБА_2 не впливає на перебіги строків притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення особи від кримінальної відповідальності оскільки таке звільнення можливе за умови перебігу зазначеного строку, а саме 10 років з дня вчинення злочину (частина 2 статті 121 тяжкий злочин), протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:

- не ухилялася від слідства або суду;

- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Із хронології подій та прийняття процесуальних рішень у вказаній кримінальній справі вбачається, що ОСОБА_2 не ухилявся від слідства та суду, тобто перебіги розгляду справи не переривалися, при цьому відсутні відомості щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за інші злочини.

Так, у касаційній скарзі потерпілий вказує, що судами не було проведено судового слідства, та всупереч вимогам закону не досліджено, що вирок стосовно ОСОБА_2 не набув чинності, а тому суди неправомірно застосували пунк 4 частини 1 статті 49 КК.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується і колегія суддів надав належне обґрунтування таким доводам, які є аналогічними доводам апеляційної скарги потерпілого, а саме зазначив, що судом було проведено судове слідство, про що свідчать записи журналів судових засідань від 18 липня 2017 року та 27 липня 2017 року. Крім того, встановлені у суді обставини вчинення злочину було відображено в оскаржуваному рішенні районного суду, в якому суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення. Таким початком строку є вчинення особою злочину, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, закінченням перебігу строку давностіє день набрання вироком законної сили.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49, КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.

При цьому посилання потерпілого у касаційній скарзі, що відсутні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, оскільки щодо нього не проводилося судове слідство та вирок суду не набрав законної сили, є неспроможними.

Натомість районний суд закрив кримінальну справу відносно ОСОБА_2, з нереабілітуючих підстав на стадії, коли було скасовано апеляційним судом вирок районного суду та направлено справу на новий судовий розгляд.

Переконливих доводів, які би спростовували висновки районного та апеляційного судів щодо незаконності звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, потерпілий у касаційній скарзі не наводить.

За таких обставин касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 392-396 КПК ( у редакції 1960 року), пунктом 11,15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

постановив:

Ухвалу Каланчацького районного суду Херсонської області від 7 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого - без задоволення.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М .М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький