Дійшла висновку, що у випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим не можливе (ВП ВС, справа № 439/397/17, 16.01.19)

Фабула судового акта: Як видно з постанови Великої Палати Верховного Суду в цій справі, вона містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, оскільки судова практика застосування ст. 46 КК України у випадках, коли злочином заподіяно смерть потерпілого, є неоднаковою.

Для розуміння проблеми варто нагадати, що згідно зі ст. 46 Кримінального кодексу України право на примирення - це особисте право потерпілого, воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов’язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов’язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений, обіймаючи посаду лікаря-анестезіолога, перебуваючи на чергуванні анестезіолого-реанімаційного відділення лікарні, надавав спеціалізовану медичну допомогу дитині. У результаті неналежного виконання професійних обов’язків недбало провів медичну маніпуляцію - пункцію лівої підключичної вени ін’єкційною голкою для встановлення катетера, що спричинило тяжкі наслідки – смерть потерпілого.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито.

Однак Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора, судові рішення скасувала і призначила новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

При цьому Велика Палата Верховного Суду мотивувала це своє рішення наступними судженнями. Поняття «потерпілий», яке використовується у ст. 46 КК України, вживається у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному. Тобто потерпілий – це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Саме потерпілий може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.

Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб’єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст. 46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст. 46 КК України не підлягає.

Разом з цим невизнання за потерпілим - учасником кримінального процесу права на примирення у контексті ст. 46 КК України не означає втрати ним права на відшкодування завданих збитків. Будь-яка шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, може і повинна бути компенсована своєчасно та в повному обсязі безвідносно до того, відбулося чи не відбулося примирення, і це може вплинути на подальші кримінально-правові наслідки при призначенні покарання та на умови його відбування, в тому числі зі звільненням від його відбування.

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

Вбивство особи, яка протиправно проникла до житла та намагалась заподіяти шкоду здоров’ю або смерть Є НЕОБХІДНОЮ ОБОРОНОЮ (ВС/ККС № 342/538/14-к від 26.04.2018)

ВС/ККС: Принцип «Non bis in idem» може застосовуватись лише у разі притягнення особи за правопорушення з ідентичними наслідками (ВС/ККС № 493/1096/15-к від 02.10.2018)

ВС/ККС: Інститут угод у кримінальному провадженні жодним чином не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування (ВС/ККС у справі № 439/1344/17 від 16.10.2018р.)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 439/397/17

Провадження № 13-66кс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача АнтонюкН.О.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пукаса Д. М.,

прокурора - Курапова М. В.,

розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12016140160000242, щодо ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в смт Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 439/397/17, і

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст оскаржених судових рішень

1. Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито.

2. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду лікаря - анестезіолога, 10 квітня 2016 року перебуваючи на чергуванні як лікар - анестезіолог анестезіолого - реанімаційного відділення Бродівської центральної районної лікарні, що знаходиться за адресою: м. Броди, вул. Юридика, 22, надавав спеціалізовану медичну допомогу малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. У результаті неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків та внаслідок недбалого до них ставлення, володіючи при цьому достатнім кваліфікаційним рівнем, він не використав ці знання та навички під час надання адекватної медичної допомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин недбало провів медичну маніпуляцію - пункцію лівої підключичної вени ін'єкційною голкою для встановлення катетера, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_4, а саме його смерть, яку констатовано 10 квітня 2016 року о 08 год. 50 хв. у відділенні анестезіології - реанімації Бродівської ЦРЛ.

3. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи

4. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування цих судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст. 46 КК України. Судами при звільненні ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення. Вказується також на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з істотним порушенням вимог частини 1 статті 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не відповідає положенням частини 1 статті 370, статті 419 КПК України, є невмотивованою та необґрунтованою.

6. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 вказує на те, що прокурор у своїй касаційній скарзі не зазначив жодного з передбачених статтею 412 КПК України істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

7. ОСОБА_3 вважає, що доводи касаційної скарги про те, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є неможливим, враховуючи заподіяну потерпілому шкоду, а саме смерть дитини, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами справи та нормами закону.

Рух справи за касаційною скаргою та підстави для її розгляду Великою Палатою Верховного Суду

8. Ухвалою від 24 жовтня 2018 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі частини 5 статті 434-1 КПК України передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему.

9. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що аналіз судової практики застосування ст. 46 КК України у випадках, коли злочином заподіяно смерть потерпілого, вказує на те, що вона є неоднаковою. Зокрема, із проаналізованих ухвал судів першої інстанції, які набрали законної сили, видно, що в окремих судових рішеннях було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з тих мотивів, що завдана шкода у вигляді смерті є невідворотною, а тому не може бути усунута або відшкодована. В інших випадках такі клопотання судами були задоволені.

10. Суд також звернув увагу на те, що тлумачення словосполучення «відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» як обов'язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим відповідно до ст. 46 КК України досить тісно пов'язане з тлумаченням самого поняття «потерпілий», яке вживається в цій статті, оскільки кримінально-правове поняття потерпілого більш вузьке, ніж кримінально-процесуальне.

11. Якщо термін «потерпілий» у ст. 46 КК України вживається у вузькому кримінально-правовому значенні (як безпосередня жертва злочину), а не як учасник кримінального провадження (учасник кримінального процесу), то, на думку колегії суддів, у разі вчинення злочинів, внаслідок яких настала смерть особи, це виключає можливість як досягнення примирення винного з таким потерпілим, так і відшкодування останньому будь-яких збитків.

12. Колегія суддів також зазначила, що на виключний характер правової проблеми вказує не тільки існування різної судової практики, але й наявність різних позицій науковців щодо цього питання.

13. В ухвалі про передачу суд визначив питання, які становлять виключну правову проблему під час застосування положень ст. 46 КК України у випадку вчинення злочинів, які мали наслідком смерть потерпілого, а саме:

1) кого слід розуміти під поняттям «потерпілий», яке вживається у ст. 46 КК України, - безпосередню жертву злочинного посягання або учасника кримінального провадження (кримінального процесу), у тому числі близьких родичів особи, яка загинула внаслідок злочину;

2) яким чином необхідно тлумачити поняття «відшкодування завданих збитків» та «усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст. 46 КК України та чи можливе, з огляду на положення цієї статті, «відшкодування завданих збитків» чи «усунення заподіяної шкоди» у разі вчинення злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

14. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року зазначене кримінальне провадження прийнято до касаційного розгляду у зв'язку з тим, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Позиції учасників судового провадження

15. У судовому засіданні прокурор Курапов М. В. підтримав вимоги, заявлені у касаційній скарзі та просив скасувати ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 439/397/17 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

16. ОСОБА_3 подав до суду касаційної інстанції письмове клопотання про здійснення касаційного провадження за його відсутності та відсутності його захисників у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 435 КПК України (вх. № 27168/0/170-18 від 19 жовтня 2018 року) та письмові заперечення на касаційну скаргу з обґрунтуванням, зазначеним вище.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо поняття «потерпілий», яке вживається у ст. 46 КК України

17. Поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.

18. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

19. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

20. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що поняття «потерпілий», яке використано у ст. 46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.

21. Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.

22. Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

23. У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

24. Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.

25. Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.

26. Кримінальний процесуальний закон (статті 55 - 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.

27. Водночас у частині 6 статті 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

28. Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

29. Суд враховує положення статті 59 КПК України, відповідно до якого у разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак, у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.

30. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що для вирішення цієї справи необхідно також звернутися до телеологічного (цільового) тлумачення, яке передбачає встановлення мети, якою керувався законодавець під час формулювання ст. 46 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

31. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.

32. З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.

33. Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

34. Окрім цього, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, ураховуючи вираження волі потерпілим щодо прощення винного, відбувається своєрідне повернення потерпілого у попередній стан, який існував до вчинення відносно нього кримінального правопорушення.

35. Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

36. Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими у кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, але і його воля (волевиявлення), що є неправильним, оскільки суперечить змісту як закону України про кримінальну відповідальність, так і змісту кримінального процесуального закону.

Щодо поняття «відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст. 46 КК України

37. У ст. 46 КК України передбачено такі обов'язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим:

1) умова - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів;

2) підстава - примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

38. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).

39. Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає з законодавчого визначення смерті відповідно до статті 52 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.

40. У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.

41. Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст. 46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.

42. Втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.

43. Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

44. Водночас таке розуміння потерпілого у ст. 46 КК України не виключає застосування норми кримінального процесуального права, яка передбачає можливість визнання близьких родичів чи членів сім'ї потерпілими замість померлого (частина 6 стаття 55 КПК України). Невизнання за потерпілим - учасником кримінального процесу права на примирення у контексті ст. 46 КК України не означає втрату ним права на відшкодування завданих збитків. Будь-яка шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, може і повинна бути компенсована своєчасно та в повному обсязі безвідносно до того, відбулося чи не відбулося примирення, і це може вплинути на подальші кримінально-правові наслідки при призначенні покарання та на умови його відбування, в тому числі зі звільненням від його відбування.

Щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень

45. Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року у справі № 439/397/17 ОСОБА_3, обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

46. Суд першої інстанції задовольнив клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки він вперше вчинив необережний злочин середньої тяжкості, свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, примирився з потерпілими та повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду. Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батьки малолітнього ОСОБА_4, якому було заподіяно смерть) в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання, оскільки вони як потерпілі примирилися з обвинуваченим, претензій до нього не мають, шкоду їм повністю відшкодовано.

47. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

48. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції мав достатні, належні та передбачені КК України підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні необережного злочину середньої тяжкості, який не є корупційним злочином; примирився з потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6; відшкодував завдані ним збитки, що підтверджується письмовою розпискою, долученою до матеріалів справи; потерпілі під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій підтвердили, що примирилися з обвинуваченим, який відшкодував завдані їм збитки; обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти закриття кримінального провадження з означених підстав.

49. ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

50. Відповідно до викладених вище міркувань термін «потерпілий» у ст. 46 КК України вжито у кримінально-правовому розумінні - «як особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)». Право на примирення в контексті цієї статті - це особисте право потерпілого.

51. У цій справі потерпілим у розумінні ст. 46 КК України є малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, якому ОСОБА_3 в результаті неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, однак не використавши ці знання та навички при наданні адекватної медичної допомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин, недбало провівши медичну маніпуляцію - пункцію лівої підключичної вени ін'єкційною голкою для встановлення катетера, заподіяв тяжкі наслідки у вигляді смерті, констатованої 10 квітня 2016 року о 08 год. 50 хв. у відділенні анестезіології - реанімації Бродівської ЦРЛ.

52. Смерть потерпілого ОСОБА_4 як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст. 46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.

53. Заподіяна у цій справі шкода потерпілому ОСОБА_4 у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер.

54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно витлумачили закон, що суперечить його точному змісту (пункт 3 частини 1 статті 413 КПК України).

55. Відповідно до частини 2 статті 436 КПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.

56. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 438 КПК України є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

57. Постановивши ухвалу про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції під час перегляду зазначеного судового рішення, допустили неправильне тлумачення норми, передбаченої в ст. 46 КК України, яке суперечить її точному змісту.

58. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 439/397/17 підлягають скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

59. Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно здійснити судове провадження згідно з загальними вимогами з урахуванням висновків ВеликоїПалати Верховного Суду щодо застосування норми права, передбаченої ст. 46 КК України.

Правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст. 46 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим»

60. Термін «потерпілий» у ст. 46 КК України необхідно розуміти у його кримінально-правовому значенні, як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння.

61. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

62. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст. 46 КК України не підлягає.

63. У випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України) не можливе.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 434-434? 438 442 КПК України, п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

2. Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 439/397/17 щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач Н.О. Антонюк

Судді: підписи