Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж (ВС/ККС № 335/1893/16-к від 15.11.2018)

Фабула судового акту: Диспозицією статті 186 Кримінального кодексу України визначено, що кримінально караною є відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

В свою чергу Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 надано роз’яснення даного поняття, а саме те, що грабіжем є відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. При цьому розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).

Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Слід зауважити, що судова практика визначає, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. У даній справі винну особу засуджено за ряд крадіжок, а також за один епізод грабіжу. Даний епізод було вчинено за наступних обставин – засуджений відкрив капот автомобіля та від'єднав клеми від акумуляторної батареї. Однак, під час вчинення винною особою злочинних дій його помітили сторонні особи, які намагалися його зупинити.

Проте, засуджений, усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, тримаючи при собі акумуляторну батарею, відбіг від місця скоєння злочину, й з метою уникнення відповідальності залишив вкрадене на асфальті, намагався втекти, однак був затриманий вищезазначеними громадянами. Таким чином, засуджений відкрито викрав акумуляторну батарею фірми. З такою кваліфікацією погодився і суд апеляційної інстанції.

На вказані судові рішення захисником було подано касаційну скаргу зокрема з питань невірної кваліфікації дії свого підзахисного мотивуючи це тим, що при кваліфікації дій по епізоду грабіжу суд дав неправильну оцінку показанням свідків, не врахував, що було вчинено, оскільки за його діями ніхто не спостерігав, а не грабіж. Із такими доводами Касаційний кримінальний суд погодився та вказав, що згідно матеріалів кримінального провадження засуджений після вилучення акумуляторної батареї був помічений свідками, після чого намагався залишити місце злочину, однак, не встиг відійти і на декілька метрів, кинув акумулятор і був затриманий очевидцями події.

Так, свідки повідомили, що побачивши як чоловік взяв акумулятор автомобіля і почав тікати, почали йому кричати, щоб він зупинився, та побігли за ним, в подальшому цей чоловік кинув акумулятор і невдовзі вони його наздогнали.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та правильно встановлено судом, дії засудженого були розпочаті як крадіжка, проте в подальшому були виявлені свідками, які почали кричати, намагаючись зупинити злочинця, однак останній намагався втекти з викраденим майном і лише зрозумівши, що не встигне з ним втекти, викинув викрадене майно.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб (ВС/ККС № 405/3734/16-к від 31.07.2018)

До фізичного насильства при розбої належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння (ВС/ККС № 235/164/16-к від 24.04.2018)

Кваліфікація дій особи за ст. 185 або ст. 186 КК України залежить від усвідомлення останньою таємності або відкритості її дій (ВС/ККС № 192/2621/16-к від 15.03.2018)

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою належить кваліфікувати як грабіж (№ 686/21508/15-к від 30.08.2017)

Постанова

іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 335/1893/16-к

провадження № 51-437км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І.Є.,

прокурора Парусова А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коваля П.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року у кримінальних провадженнях №№ 12015080060005554, 12016080060000153, 12015080040004614, 12015080080005315, 12016080050000109, 12016080030000243, 12015080040003976, 12016080050003490 щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України з урахуванням положень пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Згідно зі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком цього ж суду від 10 грудня 2012 року, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_4 - 340 грн, ОСОБА_5 - 540,54 грн, ОСОБА_6 - 1 086,24 грн, ОСОБА_7 - 2 251,20 грн, ОСОБА_8 - 1 000 грн, ОСОБА_9- 2 650 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Коваля П.Ю. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду від 14 березня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Суд визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, за які його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_3 03 лютого 2014 року приблизно о 23:00, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будинку № 6 на вул. Бородинській у м. Запоріжжі, за допомогою домкрата та балонного ключа таємно викрав два задніх колеса з автомобіля ВАЗ-21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, завдавши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 1 400 грн.

25 серпня 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 32 на вул. Автозаводській у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, та таємно викрав із нього майно ОСОБА_11 на загальну суму 950 грн.

05 вересня 2015 року ввечері ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 9 на вул. Комарова у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_3, та таємно викрав із нього майно ОСОБА_12 на загальну суму 1 000 грн.

29 вересня 2015 року ввечері ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 5 г на вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_4, та таємно викрав із нього майно ОСОБА_8 на загальну суму 1 950 грн.

08 жовтня 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 4 на вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_5, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 2 650 грн.

13 жовтня 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку №6 а на вул. Магара в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ГАЗ-2410, реєстраційний номер НОМЕР_6, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_13 майно на загальну суму 650 грн.

14 жовтня 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку №1 на вул. Гаврилова в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_7, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_14 майно на загальну суму 900 грн.

25 жовтня 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля кафе «Скалка» за адресою: вул. Новокузнецька, буд. 44, м. Запоріжжя, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_8, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_15 майно на загальну суму 900 грн.

06 листопада 2015 року о 22:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку №4 на вул. Північнокільцевій в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля «ГАЗель» реєстраційний номер НОМЕР_9, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_16 майно на загальну суму 1 500 грн.

20 листопада 2015 року вночі ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 23 на вул. Стешенка в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_23, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_17 майно на загальну суму 800 грн.

30 листопада 2015 року о 04:00 ОСОБА_3 повторно, знаходячись біля буд. № 18 на вул. Сиваській в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_10, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_18 майно на загальну суму 1 950 грн.

08 грудня 2015 року приблизно о 16:50 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля центральної прохідної КП НПК «Іскра» на вул. Магістральна, 76А в м. Запоріжжі, за допомогою раніше підготовленого фрагмента металевих ножиць відчинив двері автомобіля ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_11, звідки намагався таємно викрасти належне ОСОБА_19 майно, але свій злочинний умисел не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони КП НПК «Іскра».

11 грудня 2015 року о 16:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи на проїзній частині біля будинку № 49 на вул. 40 років Радянської України (нині - Незалежної України) у м. Запоріжжі, відкрив капот автомобіля марки ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_12, що належить ОСОБА_20, та від'єднав клеми від акумуляторної батареї фірми «СтартБАТ» з метою її таємного викрадення. Однак, під час вчинення ОСОБА_3 злочинних дій його помітили ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які намагалися його зупинити. Проте, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, тримаючи при собі акумуляторну батарею, відбіг від місця скоєння злочину, й з метою уникнення відповідальності залишив вкрадене на асфальті, намагався втекти, однак був затриманий вищезазначеними громадянами. Таким чином, ОСОБА_3 відкрито викрав акумуляторну батарею фірми «СтартБат» вартістю 668,10 грн чим завдав потерпілому ОСОБА_20 шкоди на суму 668,10 грн.

26 грудня о 01:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 32 на вул. Малиновського в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля «Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_13, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_23 майно на загальну суму 5 250 грн.

08 січня 2016 року о 01:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи у дворі будинку № 14 на вул. Лобановського у м. Запоріжжі, за допомогою ножиць відчинив двері автомобіля «Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_14, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_24 майно на загальну суму 873,30 грн.

Цього ж дня в період часу з 14:00 до 14:46 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля будинку № 64 на вул. 40 років Радянської України (нині - Незалежної України) у м. Запоріжжі, за допомогою наявного при собі ножа відчинив передні двері автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_15, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_25 майно на загальну суму 569,70 грн.

13 січня 2016 року приблизно о 14:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи у дворі будинку № 3 на вул. Миру в м. Запоріжжі, проник до салону автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_16, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_26 майно на загальну суму 1 000 грн.

21 січня 2016 року приблизно о 03:30 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля автомобіля 3A3 «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_17, який було припарковано на подвір'ї будинку №48 за адресою: м. Запоріжжя вул. Сеченова, власноручно відкривши капот вказаного автомобіля та від'єднавши клеми, таємно викрав із ньогоналежне ОСОБА_5 майно на загальну суму 540,54 грн.

22 січня 2016 року приблизно о 04:30 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_18, який було припарковано на подвір'ї будинку № 247 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрична, власноручно відкривши капот вказаного автомобіля та від'єднавши клеми, таємно викрав із нього належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 1 086,24 грн.

25 січня 2016 року приблизно о 01:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи у дворі будинку № 14 на вул. Яценка у м. Запоріжжі, шляхом зламу замка відкрив капот автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_19, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_27 майно на загальну суму 1 000 грн.

30 січня 2016 року ввечері ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля супермаркету «Сільпо» на вул. Бородинській, 20б у м. Запоріжжі, за допомогою наявних при собі ножиць відчинив двері автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_20, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 340 грн.

01 лютого 2016 року приблизно о 02:30 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи біля автомобіля «ГАЗель», реєстраційний номер НОМЕР_21, який було припарковано на подвір'ї будинку № 5 на вул. Фінальна у м. Запоріжжі, шляхом відкриття власноруч задніх дверей цього автомобіля, таємно викрав із нього належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 2 251,20 грн.

03 лютого 2016 року приблизно о 01:00 ОСОБА_3 повторно, перебуваючи у дворі будинку № 39 на вул. Перемоги у м. Запоріжжі, шляхом зламу замка відкрив капот автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_22, та таємно викрав із нього належне ОСОБА_28 майно на загальну суму 1 800 грн.

Наприкінці липня 2015 року за невстановлених обставин ОСОБА_3 знайшов паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Енгельса Саратовськоїобласті Російської Федерації, серія НОМЕР_24, виданий 14 травня 2013 року Оріхівським РВ УДМС України в Запорізькій області, після чого 06 лютого 2016 року, перебуваючи у приміщенні під'їзду будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою подальшого використання паспорта вклеїв у нього свою фотографію, підробивши таким чином офіційний документ.

06 лютого 2016 року приблизно о 22:30 ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2, з метою оренди вказаної квартири для подальшого викрадення з неї майна надав ОСОБА_30, яка займається підприємницькою діяльністю у сфері надання житлових послуг, завідомо підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_29, таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Пізніше цього ж дня ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, отримавши ключі від вказаної квартири, зайшов до неї та намагався таємно викрасти належне ОСОБА_30 майно. Однак свій злочинний намір він не зміг довести до кінця і не виконав усіх дій, які вважав за необхідне для закінчення злочину, оскільки був затриманий власниками цієї квартири.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20, призначити покарання ОСОБА_3 з урахуванням правильної кваліфікації його дій, врахувавши обставини, які пом'якшують покарання, звільнити ОСОБА_3 від компенсування судових витрат на проведення судових експертиз. При цьому захисник зазначає, що при кваліфікації дій ОСОБА_3 по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20 суд дав неправильну оцінку показанням свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, не врахував, що ОСОБА_3 вчиняв крадіжку, оскільки за його діями ніхто не спостерігав, а не грабіж.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А. М. частково підтримав касаційну скаргу, просив перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його визнано винуватим, крім епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_20, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого по епізоду від 11 грудня 2015 року щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20 як закінченого злочину, а не замаху на його вчинення, є обґрунтованими.

Згідно ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Так, грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо).

Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом у вироку ОСОБА_3 після вилучення акумуляторної батареї фірми «СтартБАТ» був помічений свідками, після чого намагався залишити місце злочину, однак, не встиг відійти і на декілька метрів, кинув акумулятор і був затриманий очевидцями події.

Очевидно, що об'єктивної можливості розпорядитись чи користуватись викраденим у засудженого не було, оскільки його дії постійно були в полі зору свідків, що його затримали.

Протилежний висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 мав таку можливість є необґрунтованим.

Таким чином ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але грабіж не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Доводи захисника про те, що дії ОСОБА_3 мали б кваліфікуватися як замах на крадіжку, а не грабіж є необґрунтованими, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який навів детальні мотиви прийнятого рішення.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що місцевий суд в основу вироку правильно поклав показання потерпілого ОСОБА_20, котрий в деталях розповів про відомі йому обставини вчинення злочину, показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_21 та ОСОБА_32, які були очевидцями злочину та в подальшому затримали злочинця, даними протоколів слідчих дій тощо.

Так, свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_32 повідомили, що побачивши як чоловік взяв акумулятор автомобіля і почав тікати, почали йому кричати, щоб він зупинився, та побігли за ним, в подальшому цей чоловік кинув акумулятор і невдовзі вони його наздогнали.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та правильно встановлено судом, дії ОСОБА_3 були розпочаті як крадіжка, проте в подальшому були виявлені свідками, які почали кричати, намагаючись зупинити ОСОБА_3, однак останній намагався втекти з викраденим майном і лише зрозумівши, що не встигне з ним втекти, викинув викрадене майно.

За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, вирок та ухвала щодо ОСОБА_3 - зміні зі зміною кваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє на ряд хронічних захворювань, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Таке покарання не суперечить вимогам ч. 3 ст. 68 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Коваля П.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 по епізоду від 11 грудня 2015 року щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вважати його засудженим за за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України з урахуванням положень п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком цього ж суду від 10 грудня 2012 року, ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: