Твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову

Фабула судового акту: Застосування судом засобів забезпечення позову спрямоване насамперед на реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову та захист права позивача.

Застосування таких засобів у господарському процесі врегульовано Главою 10 Розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема, стаття 139 ГПК України визначає, що клопотання про забезпечення позову у будь-якому випадку має містити посилання на предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

У даній справі розглядався спір між засновником товариства з обмеженою відповідальністю, керівником вказаного суб’єкта підприємницької діяльності та безпосередньо самого ТОВ про визнання недійним рішення загальних зборів ТОВ та стягнення збитків, спричинених керівником підприємства. Позов було вмотивовано тим, що всупереч вимогам закону директор підприємства надав згоду на укладення договорів та контрактів, правочинів ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн., а отже довів підприємство до стану неплатоспроможності, що позбавляє позивача права на отримання дивідендів від діяльності товариства.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать директору підприємства.

При цьому вказану заяву вмотивовано тим, що раніше, ухвалою суду у даній справі було задоволено її заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить відповідачу (директору ТОВ) на праві власності, яку судом було задоволено.

Проте, у подальшому, незважаючи на накладений арешт державною виконавчою службою арештоване майно було реалізоване на прилюдних торгах. При цьому залишок коштів, яка знаходяться на депозитному рахунку ДВС відповідно до положень пункту 6 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає поверненню боржнику - директору ТОВ (відповідачу).

У зв’язку із цим відповідач має можливість розпорядитись грошовими коштами, які будуть перераховані йому державним виконавцем, що в свою чергу може значно ускладнити виконання судового рішення в майбутньому, в разі його ухвалення на користь позивача.

Судами першої та апеляційної інстанції такі вимоги було задоволено, оскільки на думку судів, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а тому, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, задовольняє заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Натомість Касаційний господарський суд переглядаючи вказану справу за касаційною скаргою відповідача із такими висновками судів попередніх інстанцій не погодився та ухвалу про забезпечення позову скасував.

Приймаючи таке рішення КГС послався на те, що з аналізу норм ч.ч. 1, 2 ст. 136, ч.ч. 1, 11 ст. 137 ГПК України забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В обґрунтування своєї заяви позивач послався на реалізацію держвиконавцем майна, належного відповідачу, незважаючи на те, що останнє було арештованим.

Виходячи із наведеного позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, оскільки реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем. Питання щодо правомірності дій державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна щодо якого містилась заборона його відчуження, не встановлено.

Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Аналізуйте судовий акт: Протиправні дії директора товариства стали підставою для стягнення з нього збитків за позовом цього товариства(Північний апеляційний господарський суд, № 910/20261/16,03.04.19)

Порушення предметної юрисдикції не є підставою для скасування заходів забезпечення позову (ВС/КЦС № 243/10605/18 від 02.10.2019)

Оскільки відповідач не довів, що його рахунок призначений для виплати заробітної плати суд забезпечив позов та наклав арешт на грошові кошти на цьому рахунку в межах суми стягнення (ВС/КГС у справі №916/1572/19 від 10 жовтня 2019 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2163/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Погорєлової О.В.

від 14.08.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Тарасова І.В.

від 10.10.2019

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К»

про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення 1 000 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 у червні 2017 року звернулась до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення 300 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 2013 року засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» є ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 5 010 250,00 грн) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 5 010 250,00 грн).

Відповідно до статті 8 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» органами управління Товариства є: загальні збори учасників; виконавчий орган -директор. Вищим органом управління Товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства, або призначених ними представників. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють сукупності більш як 60 відсотками голосів.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до органів управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» відносяться ОСОБА_3 - підписант; ОСОБА_4 - керівник; ОСОБА_5 - підписант з 19.09.2016.

Розмір статутного капіталу товариства 10020500,00 грн.

Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» 19.09.2016 прийнято рішення, яким призначено директором товариства ОСОБА_5 та надано згоду на укладення низки договорів. Прийняття цього рішення відбулось за відсутності та без повідомлення ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до пункту 8.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» договори, контракти та правочини, ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн, та або предметом яких є відчуження будь яким способом, передача в заставу, передача в оренду (лізінг, користування), передача у якості вкладів до статутних капіталів господарських товариств (в тому числі передача в рахунок оплати акцій) майна товариства, що відноситься до основних засобів (фондів), а також нерухомого майна, що знаходиться у власності товариства, укладається від імені товариства директором на підставі прийнятого на загальних зборах засновників товариства відповідного рішення про укладання договору, контракту, правочину ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн на умовах визначених такими рішеннями.

ОСОБА_1 всупереч вимогам закону надав згоду на укладення договорів та контрактів, правочинів ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказаними діями ОСОБА_1 довів підприємство до стану неплатоспроможності, що позбавляє позивача права на отримання дивідендів від діяльності товариства.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Господарський суд Харківської області ухвалою від 30.06.2017 відкрив провадження у справі № 922/2163/17.

Ухвалою суду від 12.02.2018 провадження у справі зупинено до повернення з Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», код ЄДРПОУ 32761769.

Провадження у справі перебуває на стадії підготовчого провадження.

13.08.2019 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд поновити провадження у справі для розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог та збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 до 1 000 000,00 грн.

Заява мотивована погіршенням майнового стану підприємства станом на день подання даної заяви, порівняно із датою зупинення провадження по справі, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого значно збільшилась кількість виконавчих проваджень, відкритих щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (код ЄДРПОУ 32761769).

За цей час Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» мало можливість проводити підприємницьку діяльність з використанням втрачених майна та активів, отримувати прибуток, та розподіляти прибуток між засновниками підприємства. Протиправними діями з доведення Товариства до неплатоспроможності ОСОБА_1 порушив право позивача на розподіл прибутку Товариства та одержання дивідендів, чим завдав збитків у розмірі 1 000 000,00 грн.

Крім того, 13.08.2019 від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову в якій позивачка просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 в межах суми стягнення.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що ухвалою суду від 01.08.2017 у даній справі було задоволено її заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: автобуси, земельна ділянка та нежитлові будівлі нежитлові будівлі: "Г-1"; "Б- 1"; приміщення XIV, XV, XVI в будівлі "Б1-Г, "БЗ-1", "Н-2", "Н1"; "пд" за адресою: АДРЕСА_4, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Анохіною В.М. від 20.11.2007 №2713.

Зазначена ухвала суду була реалізована позивачем, арешт було накладено.

Проте, як стало відомо позивачу, шляхом реалізації майна з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження ВП №56215704, яке перебуває в провадженні Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного управління юстиції у Харківській області, не зважаючи на заборону такого відчуження, було реалізовано нерухоме майно ОСОБА_1, на яке ухвалою суду від 01.08.2017 накладено арешт.

На депозитний рахунок Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного управління юстиції у Харківській області надійшли кошти від реалізації майна в боржника у розмірі 2 439 270,00 грн. Державним виконавцем у рамках виконавчого провадження ВП №56215704 здійснено перерахування коштів на рахунок стягувача за виконавчим провадженням. Залишок коштів на депозитному рахунку складає 751 451,06 грн та, відповідно до положень пункту 6 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає поверненню боржнику - ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним із розглядом даної справи судом, має можливість розпорядитись грошовими коштами, які будуть перераховані йому державним виконавцем, що в свою чергу може значно ускладнити виконання судового рішення в майбутньому, в разі його ухвалення на користь позивача.

Також 14.08.2019 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_2 надійшла заява про зустрічне забезпечення, в якій позивач вказує на те, що хоча матеріали справи не свідчать про можливість спричинення відповідачам збитків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, все ж таки з метою попередження такої імовірності та дотримання балансу інтересів учасників судового процесу, позивач, як фізична особа, зважаючи на об`єктивну неможливість внести грошові кошти в межах суми стягнення на депозитний рахунок суду, пропонує, як захід зустрічного забезпечення, надати суду у визначений судом строк на розгляд гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на суму стягнення. Розгляд заяви про забезпечення позову позивач просить суд проводити з врахуванням даної заяви та прийняти зустрічне забезпечення, запропоноване позивачем.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Харківської області ухвалою від 14.08.2019 поновив провадження у справі №922/2163/17 для розгляду заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог та забезпечення позову.

Прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.08.2019 (вх.номер 19466).

Задовольнив заяву позивача про забезпечення позову від 13.08.2019 (вх.номер 19484).

Вжив заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми позовних вимог - 1 000 000,00 (один мільйон гривень), що належать ОСОБА_1 .

Провадження у справі №922/2163/17 зупинив до повернення з Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», код ЄДРПОУ 32761769.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 у справі № 922/2163/17 залишив без змін.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається реалізація нерухомого майна відповідача, на яке накладено заборону ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2017, тобто, до закінчення розгляду справи, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а тому, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, задовольняє заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій заявлено вимогу про скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 922/2163/17 в частині вжиття заходів забезпечення позову. Просив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми позовних вимог - 1 000 000,00 грн що належать ОСОБА_1 , відмовити.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено наявність шкоди та не обґрунтовано її розмір; ОСОБА_1 не є посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», а тому не може нести відповідальність за зобов?язаннями юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», зокрема за виплату дивідендів іншому учаснику/засновнику товариства; заявник клопотання про забезпечення позову зобов`язаний довести належними та допустимими доказами намір відповідача розпорядитись грошовими коштами, щоб ускладнити виконання судового рішення.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частинами першою та другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Проте, ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Рішення судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, обґрунтовані виключно тим, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається реалізація нерухомого майна відповідача, на яке накладено заборону ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2017, тобто, до закінчення розгляду справи.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала суду від 01.08.2017 у даній справі, якою було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: автобуси, земельна ділянка та нежитлові будівлі нежитлові будівлі: "Г-1"; "Б- 1"; приміщення XIV, XV, XVI в будівлі "Б1-Г, "БЗ-1", "Н-2", "Н1"; "пд" за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Анохіною В.М. від 20.11.2007 №2713, була реалізована позивачем.

Проте, в межах виконавчого провадження ВП №56215704, яке перебуває в провадженні Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного управління юстиції у Харківській області, не зважаючи на заборону такого відчуження, нерухоме майно ОСОБА_1, на яке ухвалою суду від 01.08.2017 накладено арешт, було реалізовано.

Тобто позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, оскільки реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем. Питання щодо правомірності дій державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна щодо якого містилась заборона його відчуження, не встановлено.

Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заява позивача не містить доказів завдання їй шкоди, обґрунтування її розміру, а також підстав покладення відповідальності з відшкодування шкоди на ОСОБА_1 , виходячи з характеру правовідносин, які пов?язані з порушенням корпоративних прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позовних вимог, господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтували припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги визнаються судом обґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального України якщо суд, апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд здійснює розподіл судових витрат, які, у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 922/2163/17 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми позовних вимог - 1 000 000,00 (один мільйон гривень), що належать ОСОБА_1 , скасувати.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) 1 921,00 грн (одну тисячу дев?ятсот двадцять одну грн 00 коп.) судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, та 1 921,00 грн (одну тисячу дев?ятсот двадцять одну грн 00 коп.) судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді