Право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення ЄСПЛ презюмується (ВС/КАС у справі № 818/607/17 від 24.03.2020)

Фабула судового акту: Невиконання судових рішень вже давним давно стало «притчей во языцех». При цьому таке невиконання відбувається як внаслідок відсутності у боржника коштів та/або майна на яке можна накласти стягнення або ж внаслідок недбалого ставлення органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень до своїх обов’язків.

Як на мене досить дивною є позиція державних виконавців, які з одних їм відомих причин саботують виконання рішень Європейського суду з прав людини адже стягувач, який пройшов ВСІ національні судові інстанції і який нарешті отримав сатисфакцію з держави в наслідок порушення його прав фактично не може її отримати. Як на мене від цього страждає не тільки стягувач – від цього страждає престиж країни як такої.

У даній справі стягувач на користь якого ЄСПЛ стягнув компенсацію звернувся до адмінсуду із позовом про визнання дій державного виконавця протиправними в частині нестягнення пені за тривале невиконання рішення Євросуду та закінчення виконавчого провадження. Такі вимоги судом було задоволено. Проте, ДВС так і не поновив виконавче провадження.

У зв’язку із цим стягувач просив суд просив визнати бездіяльність ДВС протиправною та стягнути з департаменту ДВС моральну шкоду в сумі 43 020 грн.

Судом першої інстанції такі вимоги задоволено частково – хоча і бездіяльність визнано протиправною, однак суд першої інстанції визначив, що моральна шкода у даному випадку стягнута бути не може оскільки позивачем не доведено причинний зв`язок між фактом невиконання Департаментом ДВС рішення суду та душевними стражданнями, завданими позивачу та членам його сім`ї у зв`язку з тривалим невиконанням рішення відповідачем.

Однак апеляційний суд з таким рішенням не погодився так таки стягнув з ДВС моральну шкоду.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

На таке рішення ДВС було подано касаційну скаргу доводи якої звелись до того, що суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув моральну шкоду з відповідача, оскільки моральна шкода повинна відшкодовуватися державою, а не органом державної виконавчої служби.

В свою чергу такі доводи Касаційним адміністративним судом було відхилено.

Мотивуючи своє рішення КАС послався на те, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Водночас згідно ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Отже негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного не розгляду його звернення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачу була завдана моральна шкода шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем, є правильним та обґрунтованим.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Шкода, завдана втратою тимчасово вилученого слідчим майна, відшкодовується власникові цього майна за рахунок коштів Державного бюджету України (ВС/КЦС,№ 569/4199/15-ц, 20.11.19)

Господарський суд Львівської області: Незаконна бездіяльність органу місцевого самоврядування є підставою для відшкодування моральної шкоди фермерському господарству (№ 914/263/19,13.06.19)

У випадку вчинення прокуратурою неправомірних дії шкода особі може також відшкодовуватись і на загальних підставах відповідно до приписів статей 1173, 1174 ЦК України (ВС/КЦС,справа № 638/6944/16-ц, 25.07.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №818/607/17

адміністративне провадження №К/9901/17533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя - Гелета С.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С., Зеленський В.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича щодо непоновлення виконавчого провадження №49847591 та стягнути з відповідача 43 020,00 грн моральної шкоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Урядом України не було своєчасно та в повному обсязі виконано рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяви» від 19.11.2015 №64511/12 стосовно ОСОБА_1 . Виконавче провадження №49847591 з виконання вищевказаного рішення було відкрито старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сіренком Сергієм Володимировичем 20.01.2016. 16.11.2016 вказане провадження було закінчено, однак в зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Європейського суду з прав людини на суму заборгованості повинна була бути нарахована пеня, яка не була стягнута в межах виконавчого провадження №49847591. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №818/1630/16 постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана незаконною та скасована. Не зважаючи на те, що рішенням суду апеляційної інстанції постанова Сумського окружного адміністративного суду залишена без змін, виконавче провадження №49847591 на момент звернення до суду не поновлено. Тривале невиконання як остаточного рішення Європейського суду з прав людини, так і рішення національного суду завдають позивачу та його сім`ї душевних страждань, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Департаменту ДВС моральну шкоду, яку оцінює в 43 020,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича щодо непоновлення виконавчого провадження ВП №49847591. В задоволенні інших вимог відмовлено.

4. Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем всупереч рішень судів, які є обов`язковими до виконання, не відновлено виконавче провадження №49847591. Посилаючись на ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності державного виконавця протиправною.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вказав, що позивачем не доведено причинний зв`язок між фактом невиконання Департаментом ДВС рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/1630/16 та душевними стражданнями, завданими позивачу та членам його сім`ї у зв`язку з тривалим невиконанням рішення відповідачем. Питання компенсації моральної шкоди позивачу вирішено Європейським судом з прав людини, що і було пов`язано з тривалим невиконанням остаточного рішення суду, а тому посилання на тривале невиконання рішення суду не пов`язано із предметом розгляду даної справи в суді.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Судом апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 43 020,00 грн. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 по справі № 818/607/17 залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується. Оскільки неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1, апеляційний суд дійшов висновку про те, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23 1167 1173 1174 ЦК України заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди. На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 43 020,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. 27.10.2017 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано касаційну скаргу на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув моральну шкоду з відповідача, оскільки моральна шкода повинна відшкодовуватися державою, а не органом державної виконавчої служби. Також відповідач вважає, що суди мали залучити до участі у справі Державну казначейську службу України як другого відповідача. Відповідач вказує на те, що ні позивачем, ні судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтованих розрахунків при визначенні ними моральної шкоди в розмірі 43 020,00 грн. Крім того, скаржник посилається на те, що судове рішення у справі №818/1630/16 не є остаточним, оскільки перебуває на стадії касаційного розгляду.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зазначає про наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та спричиненою шкодою. Позивач вказує, що оскільки відповідачем, який є центральним органом виконавчої влади, допущено протиправну бездіяльність відносно позивача, що встановлено судами попередніх інстанцій, саме Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є суб`єктом заподіяння шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень, а тому суд апеляційної інстанції справедливо поклав на відповідача відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

12. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/17533/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» цього кодексу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду справи №818/607/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О.В., судді - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №545/0/78-19 від 30.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.

15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 для розгляду справи №818/607/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

17. В травні 2011 року позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду з позовною заявою про виплату недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2011 рік в сумі 3 360,00 грн. Постановою суду від 16.06.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №2-а-3216/2011 задоволено, вказане рішення набрало законної сили 12.03.2012. Зважаючи на тривале невиконання державою Україна рішення Охтирського міськрайонного суду позивач 22.03.2013 звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою, яка була задоволена.

18. У рішенні Європейського Суду від 19.11.2015 №64511/12 (справа «Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв») вказано, що «Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню протягом трьох місяців з дати повідомлення про прийняття Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

19. В ході виконання вказаного рішення Суду допущено порушення тримісячного строку його виконання, в зв`язку з чим на суму заборгованості повинна була бути нарахована пеня та виплачена позивачу. Незважаючи на невиплату пені, державним виконавцем закінчено виконавче провадження №49847591 постановою від 16.11.2016. Не погодившись із такими діями державного виконавця, ОСОБА_1 звернувся до суду.

20. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №818/1630/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, позовні вимоги задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2016 №49847591 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв».

21. Не зважаючи на те, що рішення суду у справі №818/1630/16 набрало законної сили 07.03.2017, станом на час розгляду справи судом першої інстанції виконавче провадження №49847591 не поновлено, та рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв» від 19.11.2015 №64511/12 не виконано у повному обсязі.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Конституція України

22.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22.2. Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

23. Цивільний кодекс України

23.1. Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

23.2. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

24. Закон України «Про судоустрій та статус суддів»

24.1. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

25. Закон України «Про виконавче провадження»

25.1. За приписами ч. 1 ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

25.2. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

IV. Позиція Верховного Суду

26. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №818/1630/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49847591 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв». Натомість, державним виконавцем вказаної постанови не скасовано та виконавче провадження не поновлено.

29. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльність державного виконавця щодо непоновлення виконавчого провадження №49847591, враховуючи положення ч. 2 ст. 14 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є протиправною. При цьому зауваження відповідача про те, що рішення у справі №818/1630/16 не є остаточними, та справа перебуває на касаційному перегляді, колегією суддів відхиляються, оскільки в силу ст. 254 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження; ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Тобто, постанова Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/1630/16 набрала законної сили 07.03.2017, з моменту проголошення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, незалежно від наявності касаційного провадження у цій справі. Відтак, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49847591 мала бути скасована у строк, передбачений ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

30. Щодо стягнення моральної шкоди, Суд виходить з наступного.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

31. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

32. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

33. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

34. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

35. Зважаючи на ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного не розгляду його звернення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачу була завдана моральна шкода шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем, є правильним та обґрунтованим.

36. Доводи касаційної скарги про те, що моральна шкода повинна бути відшкодована позивачу за рахунок держави, а не за рахунок відповідача як органу виконавчої служби, колегією суддів Верховного Суду відхиляються з огляду на те, що відповідач є органом державної влади та виступає представником держави під час виконання ним владних управлінських функцій. Так, ч. 4 ст. 55 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Відповідач також належить до суб`єктів, які завдають шкоду, та характер спірних правовідносин свідчить, що права позивача порушені протиправною бездіяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Отже, немає підстав для висновку про те, що з відповідача не можуть стягуватися кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди за заподіяну ним шкоду позивачу.

37. Твердження відповідача стосовно того, що судами протиправно не залучено до участі у справі Державну казначейську службу як другого відповідача, Верховним Судом також відхиляються, оскільки сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

38. Верховний Суд зауважує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

39. Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

40. Однак, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 43 020,00 грн, не обґрунтував співмірність заявленої до стягнення суми засадам розумності та справедливості, обмежившись лише встановленням факту заподіяння моральної шкоди позивачу. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні розміру моральної шкоди апеляційному суду належало дослідити, чи мало тривале невиконання судового рішення негативний вплив на позивача, а також визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

41. Таким чином, судом апеляційної інстанції стягнуто з відповідача 43020,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди позивачу без належного обґрунтування присудженої до стягнення суми та без повного дослідження обставин справи, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

42. Відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

43. Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

45. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 прийнята без належного обґрунтування в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційної інстанції - скасуванню з направленням на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає виплаті позивачу.

46. Під час нового розгляду справи суду апеляційної слід взяти до уваги викладене в цій постанові та дослідити, чи мало тривале невиконання судового рішення негативний вплив на позивача, зокрема на його повсякденне життя, на стан його здоров`я, а також визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

47. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 скасувати в частині стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 коштів в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 43 020,00 грн, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді