ВС/КАС: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020)

Фабула судового акту: Тривалий час серед приватних виконавців точаться дискусії про доцільність існування територіальності при примусовому виконанні судових рішень.

Предмет дискусії полягає у тому нерівномірності кількості приватних виконавців у виконавчих округах, тобто територіях у яких приватні виконавці у відповідності до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, у місті Києві відповідно до даних реєстру здійснюють свою діяльність 96 приватних виконавців, а у, наприклад, Житомирській та Вінницькій областях – лише 4, у Рівненській – взагалі 3.

Звісно, що при такій кількості приватних виконавців у м. Києві існує не аби яка конкуренція, бо вочевидь стягувачів на усіх не вистачає.

Ось і доводиться окремим приватним виконавцям правдами і неправдами розпочинати виконавчі провадження поза межами свого виконавчого округу.

Так у моїй практиці наявні щонайменше із десяток кейсів у яких постанови приватних виконавців було визнано протиправними та скасовано у зв’язку із порушенням останніми норм ст. 24 Закону «Про виконавче провадження».

Схема приватних виконавців та мікрофінансових організацій та колекторських фірм, які є основними стягувачами по даній категорії справ, доволі проста.

Стягувач у своїй заяві вказує, що боржник нібито проживає у м. Києві і, вуаля!, київський приватний виконавець розпочинає виконавче провадження не зважаючи на те, що і у виконавчому написі нотаріуса, який є виконавчим документом і у кредитному договорі, який став підставою для вчинення нотаріального напису вказано реальну адресу боржника, який проживає за межами столиці.

Місцеві та апеляційні адміністративні суди в переважній більшості виносили рішення щодо визнання таких постанов протиправними та скасовували постанови приватних виконавців у зв’язку із порушенням останніми принципу територіальності, визначеному у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Окремі приватні виконавці намагались оскаржити такі рішення у касаційному порядку, але Касаційний адміністративний суд відмовляв у відкритті провадження за такими скаргами на підставі частини третьої статті 333 КАС України.

Але у грудні 2020 року Касаційний цивільний суд таки відкрив касаційне провадження за скаргою приватного виконавця та зробив доволі цікаві висновки.

Хочу зазначити, що я категорично вважаю дане рішення незаконним та таким, що цілком нівелює законодавчі принципи виконавчого провадження та надає широке поле для зловживань і фальсифікацій під час виконання судових рішень.

У даній справі боржник звернулась до адміністративного суду із позовом про визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Суд першої інстанції позовні вимоги боржника задовольнив та у своєму рішенні зазначив, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання боржника у м. Києві, а в договорі про надання кредиту, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання у Рівненській області, суди дійшли висновку, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.

Апеляційний суд із такими висновками місцевого адмінсуду погодився.

Натомість Касаційний адміністративний суд прийняв протилежне рішення та обґрунтував його наступним.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно пункту 4 частини другої статті 23 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

При цьому відповідно до ст. 25 вказаного Закону приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

За положеннями пункту 13 розділу ІІІ Інструкції вказаної приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Отже приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

За приписами частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття "місце проживання", "місце перебування" і "місце реєстрації".

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

Отже правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», є правомірним.

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, у даній справі на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, в якому було вказано адресу місця проживання боржника у м. Києві, що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва були всі визначені законом підстави для його відкриття.

Аналізуйте судовий акт: Рахунки для виплати зарплати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а їх видокремлення належить до повноважень виконавчої служби (ВС/КАС, № 340/1018/19,17.01.20)

Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено порядку та умов контролю БОРЖНИКОМ механізму розподілу державним виконавцем коштів при примусовому виконанні виконавчих листів (Справа №591/5520/17 )

Спір щодо відсутності компетенції вчиняти ті чи інші дії допускається виключно між суб`єктами владних повноважень (ВС/КАС № 802/833/17-а від 05.07.2019)

Скарги на дії держвиконавця у зведеному виконавчому провадженні про виконання рішень, постановлених за правилами різних юрисдикцій розглядаються в порядку КАС (ВС/ВП № 660/612/16-ц від 14.03.2018)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 460/3537/20

адміністративне провадження №К/9901/27203/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/3537/20

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни

про визнання дій неправомірними, скасування постанови

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Жуковської Л. А.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Затолочного В. С., суддів Кухтея Р. В., Хобор Р. Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), в якому просила:

1.1. визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та скасувати:

1.1.1. 1) постанову відповідача від 01 квітня 2020 року у ВП №61679275 про відкриття виконавчого провадження та

1.1.2. 2) постанову відповідача від 01 квітня 2020 року у ВП №61679275 про арешт коштів боржника.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 07 травня 2020 року вона отримала простий лист від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, з якого їй стало відомо про наявність виконавчого напису № 4550 від 30 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. та відкрите виконавче провадження № 61679275. Також постановою про арешт коштів від 01 квітня 2020 року відповідач наклав арешт на всі грошові кошти, в тому числі і на ті, на які відповідно до статті 73 Закону України "Про виконавче провадження" не може звертатися стягнення. За доводами позивача, її сім`я має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей і має статус багатодітної. Грошові кошти з державного бюджету позивач отримує на картковий рахунок АТ КБ "Приватбанк", на який приватним виконавцем було звернуто стягнення, що є, на думку позивача, протиправним. Крім того, позивач звертає увагу на те, що всупереч статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувані постанови було надіслано їй простим листом та з пропуском встановленого законом строку. Враховуючи викладене, просить суд позовом задовольнити.

3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на який розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. У виконавчому написі №4550 від 30 березня 2020 року, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Крім того, відповідач указує, що у постанові про накладення арешту зазначено: "крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику".

3.1. Таким чином, за доводами відповідача, у постанові про накладення арешту визначено банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, установлених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати, соціальної допомоги чи пенсії. Водночас, визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. Проте жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я позивача, заборонено звертати стягнення, від банку на адресу виконавця не надходили. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 13.10.2008 (а. с. 67).

5. На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни перебуває виконавче провадження №61679275, у якому ОСОБА_1 є боржником.

6. 01 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №4550 від 30 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем (а.с. 92).

7. Також 01 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про арешт коштів боржника. Цією постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 64 - 65).

8. У виконавчому написі № 4550 від 30 березня 2020 року, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3, а також адресу місця реєстрації АДРЕСА_2 (а.с. 48).

9. Таку ж адресу місця проживання боржника - ОСОБА_1 зазначено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про примусове виконання рішення (а. с. 41).

10. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що в договорі про надання кредиту №2805969 від 16 жовтня 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання боржника: АДРЕСА_2 (а. с. 42-47).

11. Доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

12.1. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо винесення постанов від 01 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61679275 та про арешт коштів боржника у ВП №61679275.

12.2. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 01 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №61679275).

12.3. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 01 квітня 2020 року про арешт коштів боржника (ВП №61679275).

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

14. Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні №61679275) за адресою: АДРЕСА_3, а в договорі про надання кредиту № 2805969 від 16 жовтня 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання, АДРЕСА_2, суди дійшли висновку, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.

15. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про протиправність постанови про арешт коштів, оскільки у відповідача не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

16. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року в справі № 580/3311/19.

ІV. Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 21 жовтня 2020 року.

18. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що вона подана відповідачем на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувана про відкриття виконавчого провадження.

20. За твердженням відповідача, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи - боржника, яке знаходиться на території Рівненської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність відповідач, як приватний виконавець, приватний виконавець не мав підстав приймати виконавчий документ до виконання, так як виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, та відкривати виконавче провадження. Таким чином, за твердженням відповідача, суди попередніх інстанцій ототожнюють поняття місце реєстрації та місце проживання.

21. Такий висновок судів, за доводами відповідача, виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації або ж за місцем проживання боржника.

22. Відповідач наголошує, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює перевірку відповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо його оформлення, проте не здійснює перевірку змісту такого виконавчого документа.

23. Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

24. На обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій провели однобічне дослідження і оцінку доказів, без наведення відповідних мотивів надали перевагу доказам наданим позивачем та відкинули докази, що спростовують факти викладені в позові, не оцінили у сукупності докази, досліджені у судовому засіданні.

25. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

26. У касаційній скарзі відповідача відсутнє клопотання про судовий розгляд за його участю та/або за участю його представника.

27. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи №460/3537/20.

28. 10 листопада 2020 року матеріали справи №460/3537/20 надійшли до Верховного Суду.

29. Відзив позивача на касаційну скаргу у встановлений строк до Верховного Суду не надійшов.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

30. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

31. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

35. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

36. Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

36.1. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

37. Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

37.1. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

38. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).

39. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

40. На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

41. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).

42. Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

43. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

44. Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

45. Положеннями статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) установлено, що "місце перебування" - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; "місце проживання" - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; "реєстрація" - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку".

46. Частиною другою статті 2 Закону № 1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

47. Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

48. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

49. Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

50. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

51. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

52. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

53. За змістом пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).

54. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

55. Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку № 296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

56. Згідно з підпунктами 2.1., 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

57. Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

58. Відповідно до підпунктів 7.1, 7.6 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

VІ. Позиція Верховного Суду

59. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

60. Аналіз положень Закону №1404-VIII дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

61. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року №580/3311/19.

62. Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

63. За змістом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

64. Варто зауважити, що законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття "місце проживання" та "місце перебування", під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

65. Оскільки за приписами частини другої статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття "місце проживання", "місце перебування" і "місце реєстрації".

66. Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

67. На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

68. Виходячи із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

69. Таким чином, положення статті 28 Закону № 1404-VIIІ встановлюють імперативний обов`язок приватного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у приватного виконавця при визначенні адреси боржника.

70. Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня 2020 року в справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17 (пункт 39).

71. Отже, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

72. У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.

73. Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5).

74. Таким чином, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним.

75. Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

76. У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

77. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що у виконавчому написі № 4550 від 30 березня 2020 року, який виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3 (а.с. 48). Таку ж адресу місця проживання боржника - ОСОБА_1 зазначено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про примусове виконання рішення (а. с. 41).

78. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні №61679275) за адресою: АДРЕСА_3, а в договорі про надання кредиту № 2805969 від 16 жовтня 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання, АДРЕСА_2, отже, приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.

79. Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, виходячи із такого.

80. Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

81. Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону № 1404).

82. Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 4550 від 30 березня 2020 року, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3, що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни були всі визначені законом підстави для його відкриття.

83. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року в справі № 580/3311/19, є помилковим, оскільки у справі № 580/3311/19 адреса проживання/перебування боржника-фізичної особи, що вказана у виконавчому листі, знаходилася поза межами виконавчого округу приватного виконавця, при цьому доказів наявності будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судами не встановлено.

84. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

85. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №61679275 внаслідок пред`явлення виконавчого напису не за місцем виконання, не з`ясували всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони: щодо дотримання процедури повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, а також щодо протиправності накладення арешту на кошти боржника, що позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.

87. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, статей 4, 24, 28 Закону № 1404-VIII, а також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (суд не дослідив зібрані у справі докази), рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду відповідно до вимог статті 353 КАС України.

VІІ. Судові витрати

88. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 250 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни задовольнити частково.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року в справі № 460/3537/20 скасувати.

3. Адміністративну справу № 460/3537/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій неправомірними, скасування постанови направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді