Ви серйозно? ВП вирішила, що у тривалому розгляді справ винен не кадровий голод, а неналежна організація суддями своєї роботи (ВП/ВС у провадженні № 11-247сап19 від 10.12.2020)

Фабула судового акту: Реформування судової гілки влади стало доброю традицією для кожного з обраних Президентів України, Верховної Ради та інших державних органів.

Чесно кажучи я досі не можу збагнути у чому саме полягають такі реформи та який позитивний ефект вони мають принести адже з кожною реформою стан справ у діяльності судів стає все гріше і гірше.

З кожним роком внаслідок недолугих дій влади кількість суддів зменшується, з’являються такі ганебні явище як відсутність суддів у окремих населених пунктах.

Очевидним є те, що збільшення вакансій за рахунок суддів, які звільнились за власним бажанням або яких звільнено з інших підстав тягне за собою збільшення навантаження на слуг Феміди, які залишились працювати.

Часто мої клієнти питають в мене – а коли має бути розглянуто спір? Як правило я намагаюсь уникати відповіді на ці питання, а у випадку наполегливості клієнта посилаюсь на норми процесуального закону, які регламентують строки розгляду справ в судах.

Але коли строки проходять, затягування з розглядом справи викликає справедливе обурювання клієнта, а мені як адвокату доводиться якось заспокоювати розлюченого клієнта. Доводи щодо наявності кадрового голоду, надмірної завантаженості суддів та недолугості влади вже не діють оскільки клієнту на це все чхати – він хоче бачити результат.

Нажаль, так само плювати на це і владі, яка є основним винуватцем.

Але виявляється, що кадровий голод та надмірна завантаженість не є чинниками, які призводять до затягування розгляду справ – у всьому винуваті дурнуваті судді, які не можуть належно організувати свою роботу!

Саме таку дивну позицію зайняла Велика Палата при розгляді справи, рішення у якій пропонується до уваги.

У даній справі Вища рада правосуддя прийняла рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності судді, який два роки розглядав справу про розірвання шлюбу.

Суддя не погодився з таким рішенням та подав до Великою Палати скаргу на таке рішення.

Але Велика Палата визнала доводи скарги необґрунтованими та у її задоволенні відмовила.

Приймаючи таке рішення ВП ВС послалась на те, що па підставі частини третьої статті 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Нормами ст. 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У справі, з розглядом якої суддя на думку ВРП зволікав, перше судове засідання призначено із порушенням процесуальних строків, друге призначено до розгляду через 5 місяців. Взагалі ВРП констатувала що кожне призначення справи до розгляду відбувалось зі порушенням строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом. Так у справі було призначено 11 судових засідань з інтервалами від 3 тижнів до п`яти місяців між судовими засіданнями.

Як я зазначав вище ВП ВС погодилась із рішенням ВРП та зазначила, що (УВАГА!) надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення судових засідань у справі зі значними інтервалами, які перевищують строки, встановлені законом, натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства суддею.

Аналізуйте судовий акт: Право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення ЄСПЛ презюмується (ВС/КАС у справі № 818/607/17 від 24.03.2020)

Дії зі складання та подачі скарг до ВККС України, ВРЮ не є пов’язаними із розглядом справи, а тому не можуть бути враховані при відшкодуванні витрат на гонорар адвоката (ВС/ВП № 755/9215/15-ц від 19.02.2020)

Суд може залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх, якщо вони містять нецензурну лексику, образливі і лайливі слова, символи, вчинення інших дій, що свідчать про очевидну неповагу (ВП ВС,№ 9901/324/19,07.11.19)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-247сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представника Вищої ради правосуддя Русакової І. Г.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20 про притягнення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому під час розгляду справи № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу він не вчинив дій, за які його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

3. На думку скаржника, він детально описав причини та підстави для неодноразового відкладення розгляду справи № 754/10780/16-ц, які як за національним законодавством України, так і за міжнародними стандартами, визнаними Україною, є об`єктивними й обґрунтованими, оскільки хвороба особи, перебування особи за межами країни та відпустка представника сторони є поважними причинами неявки в судове засідання, а суд зобов`язаний сприяти особі в доступі до правосуддя та забезпеченні права висловити свою думку з приводу спору. До того ж ані позивачка в указаній справі, ані її представник як під час розгляду справи, так і у скарзі до ВРП на дії судді не зазначають і не надають жодних доказів, які б свідчили про наявність вини суду при відкладенні розгляду справи.

4. ОСОБА_1 також зазначив, що ухвала від 31 січня 2018 року, з якою не погоджується заявник, була перевірена судом апеляційної інстанції та Верховним Судом, однак не була скасована, хоча вказані суди мали на це повноваження, а постанова Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2478ц15, якою Третя Дисциплінарна палата ВРП обґрунтувала своє рішення, на час апеляційного та касаційного переглядів справи № 754/10780/16-ц існувала. При цьому суди вищих інстанцій не реагували на ухвалу від 31 січня 2018 року як на ухвалу про скасування повторного заочного рішення, хоча для встановлення законності мали на це право.

5. На переконання скаржника, його безпідставно притягнуто до відповідальності за відсутності скасування жодного з постановлених ним у справі процесуальних документів та за відсутності неправомірних дій чи бездіяльності судді.

6. ОСОБА_1 зауважив, що ВРП не встановила фактів умисного або через грубу (очевидну) недбалість вчинення ним дисциплінарного проступку, а також того, що вказаний проступок потягнув серйозні наслідки. При цьому він як суддя не мав реальної й об`єктивної можливості дотриматись визначеного Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) процесуального строку розгляду справи з незалежних від нього причин, у тому числі з урахуванням надмірно великого навантаження на нього.

7. З урахуванням викладеного скаржник вважає, що об`єктивних та реальних підстав для звинувачення його в порушенні процесуальних строків та притягненні до дисциплінарної відповідальності немає.

Позиція ВРП

8. 07 жовтня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу ОСОБА_1 , у якому вказала, що не погоджується з наведеними у скарзі доводами.

9. ВРП також зазначила, що: суддя ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення, був присутній на цьому засіданні та підтримав доводи своєї скарги; оскаржуване рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; у рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

10. На думку ВРП, скасувавши повторне заочне рішення за заявою відповідача, суддя ОСОБА_1 порушив вимоги частини третьої статті 288 ЦПК України. При цьому твердження скаржника про те, що після передачі судової справи до його провадження він почав слухати її спочатку, а тому не порушив вимоги ЦПК України під час скасування заочного рішення від 12 грудня 2017 року, оскільки зазначене заочне рішення було ухвалено ним вперше в цій справі, є необґрунтованими. Положення частини третьої статті 288 ЦПК України передбачає чітке визначення порядку оскарження повторного заочного рішення суду і не може бути витлумачено по-іншому.

11. ВРП також указала, що доводи судді ОСОБА_1 про надання оцінки ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року судами вищих інстанцій є безпідставними з огляду на те, що вказана ухвала не переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.

12. На переконання ВРП, суддя ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування розгляду справи № 754/10780/16-ц, оскільки строк розгляду справи становив близько двох років, що значно перевищує строки розгляду справи, визначені процесуальним законодавством.

13. ВРП зауважила, що доводи скарги щодо того, що ніхто не подає скарг на останнє рішення суду і в тому числі на ухвалу суду від 31 січня 2018 року, а відтак, окрім судді, ні для кого не настало негативних наслідків, спростовується твердженням ОСОБА_2 про те, що суддя безпідставно затягує розгляд справи, необґрунтовано відкладає судові засідання через неодноразові неявки відповідача, хоча останній належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що призводить до порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд.

14. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 - без змін.

Рух скарги

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20.

16. Суддя Великої Палата Верховного Суду ухвалою від 05 жовтня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17. Скаржник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду його скарги, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

18. У судовому засіданні Великої Палати Верховного Суду представник ВРП просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.

Обставини, установлені матеріалами справи

19. Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено в межах п`ятирічного строку на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва.

20. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 528-VІ«Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково.

21. 10 липня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 стосовно дій судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

22. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП скаргу ОСОБА_2 передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Івановій Л. Б. для проведення перевірки.

23. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_2 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 член Третьої Дисциплінарної палати ВРП Іванова Л. Б. склала висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1

24. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 16 жовтня 2019 року № 2753/3дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

25. Рішенням від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

26. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 31 серпня 2016 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

26.1. Деснянський районний суд міста Києва заочним рішенням від 19 січня 2017 року (суддя Петріщева І. В.) позов ОСОБА_2 задовольнив: шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 23 листопада 2013 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 3117, розірвав.

26.2. 23 лютого 2017 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року.

26.3. Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 10 березня 2017 року (суддя Петріщева І. В.) заяву ОСОБА_3 задовольнив, а заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року скасував.

26.4. У зв`язку із закінченням строку повноважень судді Петріщевої І. В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 754/10780/16-ц, відповідно до якого справу передано судді Грегулю О. В.

26.5. Суддя Деснянського районного суду міста Києва Грегуль О. В. ухвалою від 31 березня 2017 року прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Призначив справу до судового розгляду на 12 липня 2017 року.

26.6. 11 липня 2017 року до суду надійшла заява представниці відповідача ОСОБА_3 - Пшеничної Л. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що відповідач перебуває за межами України. При цьому у заяві зазначено, що відповідач має намір дійти примирення з позивачкою.

26.7. У матеріалах справи міститься довідка, складена 12 липня 2017 року секретарем судового засідання Сивенко В. В., про те, що цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 знято з розгляду у зв`язку з розглядом головуючим суддею кримінальної справи. У довідці зазначено, що розгляд справи відбудеться 12 грудня 2017 року.

26.8. 11 грудня 2017 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява представниці відповідача ОСОБА_3 - Пшеничної Л. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що відповідач перебуває за межами України.

26.9. 12 грудня 2017 року Деснянський районний суд міста Києва (суддя Грегуль О. В.) ухвалив заочне рішення у вказаній справі, яким позов ОСОБА_2 задовольнив.

26.10. 18 січня 2018 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, у якій заявник просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

26.11. 31 січня 2018 року до Деснянського районного суду міста Києва від представника позивачки - адвоката Бойчука В. П. надійшов відзив на заяву відповідача про поновлення строку на подання заяви про скасування заочного рішення та скасування заочного рішення. У вказаному відзиві представник позивачки зазначив про відсутність у заяві відповідача посилань на докази, що мають істотне значення для вирішення спору про розірвання шлюбу.

26.12. Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 31 січня 2018 року: поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду; задовольнив заяву про перегляд заочного рішення суду; заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасував; призначив справу до розгляду в загальному порядку на 11 травня 2018 року.

В ухвалі зазначено, що суд вважає поважними причини неявки відповідача в судове засідання, призначене на 12 грудня 2017 року, оскільки, як убачається з копії закордонного паспорта відповідача, він у цей день перебував за межами України. Також в ухвалі вказано, що докази, на які в заяві про перегляд заочного рішення суду є посилання на спростування позовних вимог, мають істотне значення для справи.

26.13. У матеріалах справи № 754/10780/16-ц міститься розписка ОСОБА_3 про отримання копії цієї ухвали від 31 січня 2018 року, а також розписка про те, що він повідомлений про розгляд справи 11 травня 2018 року.

26.14. Не погодившись із указаною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року, представниця позивачки - адвокат Бойчук І. В. оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

26.15. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 16 березня 2018 року апеляційну скаргу повернув представнику позивачки, оскільки така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

26.16. 27 березня 2018 року справу повернуто до Деснянського районного суду міста Києва.

26.17. 10 травня 2018 року відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеної на 11 травня 2018 року, у зв`язку із хворобою, а також перебуванням його представниці на стаціонарному лікуванні.

26.18. 11 травня 2018 року від представниці відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеної на цей день, з посиланням на перебування на стаціонарному лікуванні.

26.19. Розгляд справи відкладений судом на 12 липня 2018 року.

26.20. 12 липня 2018 року від представниці відповідача - Пшеничної Л. І. надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на перебування відповідача з 06 липня 2018 року за межами України, яка звертала увагу на намір відповідача дійти примирення з дружиною - позивачкою у справі.

26.21. З протоколу судового засідання Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року вбачається, що в судове засідання з`явився представник позивачки - Бойчук В. П. Обговоривши питання проведення підготовчого судового засідання без участі осіб, що не з`явилися, суд ухвалив: з урахуванням статей 128-131 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи проводити підготовче судове засідання без участі таких осіб. Заслухавши представника позивачки, суд призначив справу до судового розгляду на 25 жовтня 2018 року.

26.22. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Бойчуком В. П., у частині оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року з тих підстав, що вказана ухвала не переглядалась в апеляційному порядку. Цією самою ухвалою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Бойчуком В. П., на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року. Витребувано з Деснянського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

26.23. 24 липня 2018 року справу № 754/10780/16-ц направлено до Верховного Суду.

26.24. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Бойчуком В. П., залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року - без змін.

26.25. 19 лютого 2019 року справу № 754/10780/16-ц повернуто до Деснянського районного суду міста Києва.

26.26. 01 березня 2019 року учасникам справи було надіслано повідомлення про судове засідання, призначене на 02 квітня 2019 року.

26.27. У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 02 квітня 2019 року, відкладено на 21 травня 2019 року.

26.28. Як убачається з рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомлення про судове засідання, призначене на 21 травня 2019 року, вручено ОСОБА_3 06 квітня 2019 року, про що свідчить підпис працівника поштового зв`язку.

26.29. 21 травня 2019 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява представниці відповідача - Пшеничної Л. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 перебуває за межами України та бажає взяти участь у справі.

26.30. У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 21 травня 2019 року, відкладено на 12 червня 2019 року.

26.31. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повідомлення про судове засідання, призначене на 12 червня 2019 року, було вручено ОСОБА_3 працівником поштового зв`язку 27 травня 2019 року.

26.32. 12 червня 2019 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні. Цього самого дня до суду надійшло клопотання представниці відповідача - Пшеничної Л. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її у відпустці.

26.33. У судовому засіданні 12 червня 2019 року визнано причини неявки відповідача поважними та відкладено розгляд справи на 03 липня 2019 року.

26.34. 02 липня 2019 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням за межами України, а 03 липня 2019 року - заява представниці відповідача - Пшеничної Л. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці.

26.35. Крім того, 03 липня 2019 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява позивачки ОСОБА_2 про відвід судді Грегуля О. В.

26.36. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 липня 2019 року визнано заяву про відвід судді необґрунтованою, зупинено провадження у справі № 754/10780/16-ц до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

26.37. Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва Скрипки О. І. від 08 липня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Грегуля О. В.

26.38. Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 08 липня 2019 року поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Розгляд справи призначено на 25 липня 2019 року.

26.39. 25 липня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив повторне заочне рішення у справі, яким задовольнив позов ОСОБА_2 .

27. Оцінюючи дії судді Грегуля О. В., Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що суддя під час розгляду справи № 754/10780/16-ц порушив вимоги частини третьої статті 288 ЦПК України, оскільки скасував повторне заочне рішення за заявою відповідача. Крім того, в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року суддя ОСОБА_1 не зазначив мотиви відхилення аргументів представника позивачки, наведених ним у відзиві на заяву відповідача про поновлення строку на подання заяви про скасування заочного рішення та скасування заочного рішення, стосовно відсутності у вказаній заяві посилань на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

28. За висновком дисциплінарного органу, незазначення в ухвалі суду таких мотивів свідчить про формальний характер розгляду заяви про скасування заочного рішення та ігнорування суддею доводів представника позивачки щодо відсутності у заяві посилань на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та наявність яких є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення.

29. Як зазначила Третя Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні, загалом справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу перебувала в провадженні судді ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року до 25 липня 2019 року. Перше судове засідання у вказаній справі суддею призначено на 12 липня 2017 року, тобто вже з порушенням строку, встановленого статтею 157 ЦПК України у редакції, чинній на момент передачі справи судді. Наступне судове засідання суддею призначено через п`ять місяців, а саме на 12 грудня 2017 року. Після скасування заочного рішення 31 січня 2018 року підготовче судове засідання призначено на 11 травня 2018 року, тобто знову з порушенням строку, встановленого законом, а саме частиною третьою статті 189 ЦПК України у чинній редакції. Протягом березня 2017 року - липня 2018 року у справі було призначено шість судових засідань з інтервалами від двох до п`яти місяців між судовими засіданнями. З 24 липня 2018 року до 19 лютого 2019 року справа перебувала у Верховному Суді. У 2019 році у справі було призначено п`ять судових засідань, інтервали між судовими засіданнями становили від 3 тижнів до півтора місяця. У заявах про відкладення розгляду справи від 11 липня 2017 року та від 12 липня 2018 року представниця відповідача зазначала про намір відповідача дійти примирення з позивачкою. Водночас суд не зупиняв провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 251 ЦПК України (надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення).

30. За висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, цивільне процесуальне законодавство надає судді процесуальні можливості для розгляду справи у більш стислий строк. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують, що суддя ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування розгляду справи № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

31. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в його діях під час здійснення правосуддя у справі № 754/10780/16-ц наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторони щодо суті спору та безпідставне затягування розгляду справи, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

32. 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20.

33. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 24 лютого 2020 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Розваляєву Т. С., яка за результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

34. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20 про притягнення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

35. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку, що матеріали дисциплінарної справи оцінені її Третьою Дисциплінарною палатою з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, а саме: внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторони щодо суті спору та безпідставне затягування розгляду справи, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20, і не дають підстав для його скасування. При цьому, вирішуючи питання про дисциплінарну відповідальність судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП врахувала позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку та ступінь вини судді ОСОБА_1 і визначила вид стягнення, пропорційний вчиненому.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

36. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

37. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

38. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

39. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

40. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

41. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

42. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

43. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

44. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

45. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

46. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

47. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

48. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

49. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

50. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

51. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

52. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

53. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

54. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

55. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 14 липня 2020 року були присутні 11 членів ВРП, з яких за результатами голосування 11 членів ВРП проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

56. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

57. Про засідання ВРП 14 липня 2020 року ОСОБА_1 належним чином повідомлений.Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

58. 14 липня 2020 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20 був присутній ОСОБА_1 , якому на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.

59. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 56 засідання ВРП від 14 липня 2020 року.

60. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

61. Оцінюючи рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що основним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

62. Так, матеріалами дисциплінарної справи установлено, що з 31 березня 2017 року до 25 липня 2019 року в провадженні судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перебувала цивільна справа № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

63. 12 грудня 2017 року Деснянський районний суд міста Києва (суддя Грегуль О. В.) ухвалив заочне рішення у вказаній справі, яким позов ОСОБА_2 задовольнив.

64. Постановляючи заочне рішення, суд указав, що відповідач та його представниця у судове засідання не з`явилися. Від представниці відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з тих підстав, що відповідач перебуває за межами України і не може надати пояснення у справі. Суд зауважив, що представниця відповідача не надала суду доказів про поважність причин своєї неявки, хоча про час і місце розгляду справи знала достовірно, про що свідчить сама заява представниці відповідача про відкладення розгляду справи. Суд з урахуванням положень статей 74-77 169 224 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи вважав, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін у справі для її розгляду по суті заочно за відсутності відповідача та його представниці.

65. 18 січня 2018 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, у якій заявник просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Відповідач зазначив, що копію заочного рішення отримав лише 02 січня 2018 року, а в день прийняття рішення перебував за межами України, його представниця без його особистої участі не змогла би ефективно захистити його права та інтереси, і, крім того, розірвання шлюбу в подальшому ускладнить вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя.

66. 31 січня 2018 року до Деснянського районного суду міста Києва від представника позивачки - адвоката Бойчука В. П. надійшов відзив на заяву про поновлення строку на подання заяви та скасування заочного рішення, у якому він заперечував проти задоволення заяви.

У відзиві представник позивачки зазначив, що під поважністю пропуску строку закон і судова практика розуміють обставини, які об`єктивно унеможливили для особи вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання, у встановлений законом чи судом строк. У цьому випадку відповідачу було відомо про час і місце розгляду справи судом, отже, він мав можливість дізнатися про винесене рішення особисто, або через представника, або з Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому рішення суду було оприлюднене на третій день після його постановлення. За наявності представника відповідач лише 29 грудня 2017 року звернувся до суду із заявою про видачу йому заочного рішення, а для отримання цього рішення з`явився ще через 12 днів. Заяву про скасування заочного рішення подано ще через 9 днів після отримання його копії. Загальний строк після прийняття заочного рішення до подання заяви про його скасування значно перевищує встановлений законом строк для подання заяви. Отже, як зазначив представник позивачки, відповідач не довів, що строк подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений ним з поважних причин.

Заперечуючи проти задоволення заяви про скасування заочного рішення, представник позивачки також указував на недоведеність підстав для скасування заочного рішення. Зауважував, що відповідно до частини четвертої статті 169 ЦПК України в редакції на час прийняття заочного рішення, яка відповідає положенням чинної з 15 грудня 2017 року редакції частини четвертої статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідач та його представниця були належним чином повідомлені про розгляд справи як 12 грудня 2017 року, так і 12 липня 2018 року. Отже, двічі відповідач та його представниця в судове засідання не з`явились, тобто мала місце повторна неявка відповідача, наслідки якої передбачені вказаною нормою ЦПК України.

Представник позивачки у відзиві також зазначив, що заочне рішення в цій справі постановлялося двічі. Факту припинення сімейних відносин відповідач не заперечував, доказів їх наявності на день прийняття заочних рішень не надає, навіть про це не зазначає. Заперечуючи проти позову, посилається на обставини, які не входять до предмета доказування у справі про розірвання шлюбу. Поділ майна між подружжям відповідно до норм Сімейного та Цивільного кодексів України може мати місце як у період перебування у шлюбі, так і при розірванні шлюбу, а також після розірвання шлюбу.

67. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року під головуванням судді Грегуля О. В.: поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду; задоволено вказану заяву; скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року; призначено справу до розгляду в загальному порядку на 11 травня 2018 року.

68. Суд визнав поважними причини неявки відповідача в судове засідання з посиланням на дослідження закордонного паспорта відповідача, з якого було встановлено, що 12 грудня 2017 року ОСОБА_3 перебував за межами України, а копію заочного рішення отримав 09 січня 2018 року. Також в ухвалі суд зазначив, що докази, на які в заяві про перегляд заочного рішення суду є посилання на спростування позовних вимог, мають істотне значення для справи. Справу призначено до судового розгляду в загальному порядку на 11 травня 2018 року.

69. За висновком дисциплінарного органу, з якими погодилася й ВРП, в ухвалі від 31 січня 2018 року суддя ОСОБА_1 не зазначив мотиви відхилення аргументів представника позивачки, наведених ним у відзиві на заяву відповідача про поновлення строку на подання заяви про скасування заочного рішення та скасування заочного рішення, стосовно відсутності у вказаній заяві посилань на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Незазначення в ухвалі таких мотивів свідчить про формальний характер розгляду заяви про скасування заочного рішення та ігнорування суддею доводів представника позивачки щодо відсутності у заяві посилань на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та наявність яких є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення.

70. З огляду на вказані обставини ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли висновку, що дії судді ОСОБА_1 у цій частині утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

71. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

72. Так, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

73. Отже, за змістом наведеної норми Закону № 1402-VIII склад дисциплінарного проступку судді становить умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін саме щодо суті спору.

74. Проте, як установлено матеріалами дисциплінарного провадження, ухвалою від 31 січня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва під головуванням судді ОСОБА_1 поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, задовольнив указану заяву, скасував заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року та призначив справу до розгляду в загальному порядку на 11 травня 2018 року.

75. Таким чином, указаною ухвалою справа № 754/10780/16-ц не вирішувалась по суті спору, що виключає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

76. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20, залишеним без змін оскаржуваним рішенням ВРП, суддю ОСОБА_1 також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме за безпідставне затягування розгляду справи внаслідок недбалості.

77. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

78. Згідно зі статтею 157 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п`ятнадцять днів.

79. На підставі частини третьої статті 189 ЦПК України (у чинній редакції) підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

80. Статтею 210 ЦПК України (у чинній редакції) визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

81. Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що загалом справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу перебувала в провадженні судді ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року до 25 липня 2019 року. Перше судове засідання у вказаній справі суддею призначено на 12 липня 2017 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 157 ЦПК України у редакції, чинній на час передачі справи судді. Наступне судове засідання суддею призначено через п`ять місяців, а саме - на 12 грудня 2017 року. Після скасування заочного рішення 31 січня 2018 року підготовче судове засідання призначено на 11 травня 2018 року, тобто знову з порушенням строку, встановленого частиною третьою статті 189 ЦПК України у чинній редакції. При цьому протягом березня 2017 року - липня 2018 року у справі було призначено шість судових засідань з інтервалами від двох до п`яти місяців між судовими засіданнями. З 24 липня 2018 року до 19 лютого 2019 року справа перебувала у Верховному Суді. У 2019 році у справі було призначено п`ять судових засідань, інтервали між якими становили від 3 тижнів до півтора місяця.

82. ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також установили, що в заявах про відкладення розгляду справи від 11 липня 2017 року та від 12 липня 2018 року представниця відповідача зазначала про намір відповідача дійти примирення з позивачкою.

83. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

84. Разом із цим суддя Грегуль О. В. у порядку, передбаченому статтею 251 ЦПК України, провадження у справі № 754/10780/16-ц не зупиняв.

85. Ураховуючи наведене, ВРП та її дисциплінарний орган дійшли правильного висновку про те, що суддя ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування розгляду справи № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

86. При цьому ВРП та її Третя Дисциплінарна палата обґрунтовано послались на те, що надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення судових засідань у справі зі значними інтервалами, які перевищують строки, встановлені законом, натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства суддею ОСОБА_1 .

87. Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII зобов`язує суддю справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

88. На підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок недбалості у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

89. З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_1 права особи на своєчасний розгляд справи ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях цього судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

90. Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

91. Незважаючи на помилковість висновків ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ураховуючи характер допущених суддею ОСОБА_1 порушень та ступінь його вини, позитивну характеристику судді, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарним органом ВРП найм`якішого дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, тому немає підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

92. Інші доводи та міркування, викладені в скарзі ОСОБА_1 , не спростовують правильність висновків ВРП, а тому також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього органу.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

93. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

94. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, дійшла правильного висновку про обґрунтованість притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII із застосуванням до нього найм`якішого дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 109 цього Закону, немає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20.

95. При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів скаржника гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266 344 350 355 356 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді