Вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ не є належним способом захисту прав співвласника на отримання інформації про діяльність ОСББ (ВС КГС №911/1053/20від 07.07.2021 р.)

Фабула судового акту: Доволі логічний висновок зробив ВС КГС у цій справі - він базується на наявності встановленої законом процедури для отримання інформації від ОСББ співвласником. Так, за наявності бажання захистити право на інформацію, такий співвласник має звертатись із позовом про спонукання в судовому порядку до виконання ОСББ дій - надання певної інформації. Якщо ж позивачем неправильно обрано спосіб захисту - це є самостійною та достатньою підставою для відмови йому у задоволенні позову.

ОСББ провело загальні збори, окремим питанням на яких було прийнято рішення “про прийняття до відома звітів правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В”. Один із співвласників багатоквартирного будинку звернувся із позовом до суду про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ОСББ, якими прийнято до відома звіти правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В".

Звертаючись до суду з позовом, цей співвласник зазначав, що дані рішення, були прийняті з порушенням вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"та Закону України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку". Крім того, стверджував, що прийняті друге та третє рішення порядку денного - прямо порушують його права та законні інтереси, оскільки співвласник має беззаперечне право одержувати інформацію про діяльність об'єднання, а також одержувати інформацію про витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання.

Честно кажучи, яким чином прийняття рішень ЗЗ ОСББ порушило його право на інформацію - із даного рішення зрозуміти складно, можливо тому що, скоріш за все, співвласника не влаштувало саме рішення - а інших законних підстав для його скасування - він не знайшов.

Рішенням суду першої інстанції - однак - позов співвласника задоволено. Суд першої інстанції виходив з установлених ним порушень вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"під час проведення загальних зборів. Разом із тим, суд апеляційної інстанції відмовив співвласнику у задоволені позову внаслідок недоведення ним порушення його прав прийняттям оскаржуваного рішення.

Співвласником було подано касаційну скаргу, яка - втім, не була задоволена ВС КГС. Залишаючи рішення суду апеляційної інстанції без змін, ВС КГС зазначив:

• Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

• У законі (статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») чітко передбачено право співвласників багатоквартирного будинку на одержання інформації щодо діяльності створеного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно, реалізація цього права покладається саме на особу, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, тобто на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в особі його органів управління, зокрема на правління як на виконавчий орган об'єднання, до повноважень якого відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»належить виконання зобов`язань об`єднання. Реалізується це право шляхом звернення співвласника до ОСББ.

Проте, посилаючись на порушення своїх прав на отримання інформації, співвласник заявив вимоги до ОСББ про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ОСББ, про прийняття до відома загальними зборами членів відповідача звітів правління та ревізійної комісії ОСББ.

Отже у цій справі: Верховний Суд вважає, що такі вимоги не є належним способом захисту прав співвласника багатоквартирного будинку на отримання інформації про діяльність об'єднання, оскільки не призведе до захисту немайнових прав позивача.

Захист порушених прав співвласника багатоквартирного будинку у якому створено і діє об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на отримання інформації про діяльність об`єднання можливий шляхом пред'явлення позову до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про спонукання в судовому порядку до виконання об'єднанням дій - надання певної інформації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Аналізуйте судовий акт: Колишній балансоутримувач будинку у тримісячний строк з дня реєстрації ОСББ передає йому технічну та іншу документацію на будинок. У разі відсутності такої він протягом півроку відновлює її за власний рахунок (справа № 917/1583/16, 13.04.17);

Рішення ОСББ, зокрема щодо внесків та платежів, є необов’язковим для орендарів приміщень, а обов’язкове лише для власників, орендар сплачує ОСББ кошти на утримання будинку лише на підставі договору (ВС/КГС, № 906/884/19, 02 вересня 2020р.);

Блокування посадовими особами ОСББ електронного ключа – індивідуального чипу власника квартири є протиправним (навіть за наявності у власника заборгованості за житлово комунальні послуги) (ВС/КЦС, № 522/11197/17, 31 серпня 2020);

Спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб’єктного складу (ВП ВС, справа № 462/2646/17,06.02.19).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1053/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання -Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Піскового Я.В.,

відповідача - Гнатуш Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

від 25.03.2021

та додатковупостанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

від08.04.2021,

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"

про визнання недійсними рішень загальних зборів

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ОСББ "Квартет, 16-В" про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ОСББ "Квартет, 16-В", оформлених протоколом від 12.03.2020 за №2.

Позовні вимоги обґрунтовані порушеннями вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"та статуту ОСББ "Квартет, 16-В" при проведені зборів 12.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2020 справу №911/1053/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення з другого та третього питань, прийняті на загальних зборах членів ОСББ "Квартет, 16-В", оформлені протоколом №2 від 12.03.2020, зокрема, щодо прийняття до відома звітів правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В".

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з установлених судом порушення вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"під час проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволення позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення загальних зборів членів ОСББ "Квартет, 16-В" виключно щодо прийняття до відома звітів правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В". Проте, за висновками апеляційного суду, прийняття до відома загальними зборами співвласників певної інформації, звітів правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В" не порушує прав та інтересів позивача, а також не створює для нього будь-яких юридичних наслідків.

Додатковоюпостановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Квартет, 16-В" 15 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані постанови апеляційного господарського судута залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, яким позов задоволено.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанцій. Вказує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 34 Конституції України, частини 9 статті 6, частини 25 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»(щодо прийняття рішень з інших питань, проголосованих більшою половиною від загальної кількості співвласників), частини 26 статті 10, статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»(в частині прав співвласника одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання та в частині, що стосується проведення письмового опитування), пункту 3 частини 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»(в частині прав співвласника на одержання інформації про витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання), у подібних правовідносинах відсутній. Також, скаржник стверджує те, що суд апеляційної інстанції не врахував факти та докази, які мають суттєве значення для розгляду справи.

У письмових поясненнях щодо касаційної скарги ОСББ "Квартет, 16-В" вважає постанову та додаткову постанову апеляційного суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що рішення загальних зборів членів ОСББ "Квартет, 16-В" про прийняття інформації до відома не порушує прав позивача та не створює для нього жодних правових наслідків. Понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу не підтверджено належними доказами, зокрема розрахунковими документами у відповідності до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

12.03.2020 в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , відбулись загальні збори членів ОСББ "Квартет, 16-В".

Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ "Квартет, 16-В" №2 від 12.03.2020 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку 116 осіб; загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Квартет, 16-В" 9 058,1 кв.м; у зборах та письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласників в кількості 50 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у ОСББ "Квартет, 16-В" загальною площею 4542,4,9 кв.м, з них 10 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у ОСББ "Квартет, 16-В" загальною площею 1522,2 кв.м не повернули листи для голосування на загальних зборах ОСББ "Квартет, 16-В".

Відповідно до протоколу №2 від 12.03.2020 збори відбулися з порядком денним:

1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів ОСББ.

2. Звіт правління об`єднання за 2019 рік.

3. Звіт ревізійної комісії об`єднання за 2019 рік.

4. Затвердження фінансової звітності за 2019 рік.

5. Про затвердження статуту в новій редакції.

6. Про зміни в складі членів правління ОСББ.

7. Про зміни в складі членів ревізійної комісії ОСББ.

8. Затвердження правил проживання, користування та утримання житлового будинку і прибудинкової території.

9. Обрання однієї з моделей організації вивезення побутових відходів.

10. Затвердження переліку та розміру внесків.

11. Затвердження разового внеску на виконання припису Солом`янського ГУ ДСНС України.

12. Затвердження змін до фонду на охоронні заходи.

13. Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території.

14. Погодити передачу в оренду приміщення спільного майна.

15. Затвердити схеми руху автомобілів прибудинковою територією.

16. Заснування асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку «Квартет».

17. Надання доручень у зв`язку з заснуванням асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку «Квартет».

18. Затвердити порядок обмеження користування спільним майном співвласників об`єднання.

19. Надання повноважень щодо підписання протоколу та інших регламентних документів загальних зборів об`єднання, статуту об`єднання та державної реєстрації змін.

З другого питання порядку денного співвласниками прийнято рішення про прийняття звіту правління ОСББ "Квартет, 16-В" за 2019 рік до відома.

"За" проголосували 37 (тридцять сім) співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 2768,5 кв.м (що становить 30,5638 від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень об`єднання); "проти" 3 (три) співвласники, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 251,70 кв.м (що становить 2,7787 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень об`єднання).

З третього питання порядку денного співвласниками прийнято рішення про прийняття звіту ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В" за 2019 рік до відома.

"За" проголосували 34 (тридцять чотири) співвласника, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 2553,9 кв.м (що становить 28,1947 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень об`єднання); "проти" 4 (чотири) співвласники, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 342,5 кв.м (що становить 3,7811 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень об`єднання).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу Україникожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Предметом спору у справі є визнання недійними рішень загальних зборів членів ОСББ "Квартет, 16-В", оформлених протоколом від 12.03.2020 за №2, якими прийнято до відома звіти правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В".

Звертаючись до суду позовом у справі ОСОБА_1 зазначав, що рішення, оформлені протоколом № 2 (пункти 2, 3) загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 12.03.2020, були прийняті з порушенням вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"та Закону України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку". Крім того, стверджував, що прийняті друге та третє рішення порядку денного, які оформлені протоколом № 2 від 12.03.2020 прямо порушують його права та законні інтереси, оскільки співвласник має беззаперечне право одержувати інформацію про діяльність об`єднання, а також одержувати інформацію про витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання.

Тобто, позов заявлено ОСОБА_1 , який є членом ОСББ "Квартет, 16-В" і обґрунтовано порушенням, зокрема, права позивача на отримання інформації про діяльність ОСББ "Квартет, 16-В".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною 1 статті 4 цього Законуоб`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Права співвласників визначені у статті 14 Закону, за змістом частини першої якої співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Отже, право співвласників багатоквартирного будинку, зокрема і позивача, на одержання інформації щодо діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку прямо передбачене законом, зокрема статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»та статтею 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку».

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є особою, у володінні та розпорядженні якого знаходиться інформація щодо багатоквартирного будинку, в якому його створено, щодо діяльності такого об`єднання.

У законі чітко передбачено право співвласників багатоквартирного будинку на одержання інформації щодо діяльності створеного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно, реалізація цього права покладається саме на особу, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, тобто на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в особі його органів управління, зокрема на правління як на виконавчий орган об`єднання, до повноважень якого відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»належить виконання зобов`язань об`єднання.

Одержання співвласником багатоквартирного будинку інформації про діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким співвласником своїх прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні об`єднанням.

Проте, посилаючись на порушення своїх прав на отримання інформації, ОСОБА_1 заявив вимоги до ОСББ "Квартет, 16-В" про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ОСББ "Квартет, 16-В", оформлених протоколом від 12.03.2020 за №2 про прийняття до відома загальними зборами членів відповідача звітів правління та ревізійної комісії ОСББ "Квартет, 16-В.

Верховний Суд вважає, що такі вимоги не є належним способом захисту прав співвласника багатоквартирного будинку на отримання інформації про діяльність об`єднання, оскільки не призведе до захисту немайнових прав позивача.

Захист порушених прав співвласника багатоквартирного будинку у якому створено і діє об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на отримання інформації про діяльність об`єднання можливий шляхом пред`явлення позову до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про спонукання в судовому порядку до виконання об`єднанням дій - надання певної інформації.

Неправильно обраний позивачем спосіб захисту є самостійною та достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, що правильно було вчинено апеляційним судом.

Щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 цього Законугонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, відповідно до ст. 15 ГПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК Українипередбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частинами 1-2 статті 126 ГПК Українивстановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

25.02.2021 відповідач подав до апеляційного суду заяву, де зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції на суму 15 000,00 грн.

Керуючись абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідач зазначив, що докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції по суті була прийнята 25.03.2021, заява про розподіл судових витрат була подана відповідачем 30.03.2021.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ОСББ "Квартет, 16-В" надало платіжні доручення №259 від 09.02.2021 та №286 від 26.03.2021, договір про надання правової (правничої) допомоги № 11_21/05/2020 від 21 травня 2020 року, акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 11_21/05/2020 від 21 травня 2020 року.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про розподіл судових витрат та стягнення з ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом витраченим представником відповідача на виконання робіт та просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Як встановлено апеляційним господарським судом з поданих відповідачем доказів, ОСББ "Квартет, 16-В" та Адвокатське бюро «Наталії Гнатуш» 21.05.2020 уклали договір про надання правової допомоги № 11_21/05/2020, відповідно до умов якого ОСББ "Квартет, 16-В" доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до акту №1 про прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 11_21/05/2020 від 21 травня 2020 року у справі № 911/1053/20, адвокат надав наступні послуги: підготовка і подання апеляційної скарги, усунення недоліків апеляційної скарги - 4375,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 875,00 грн, представництво в Північному апеляційному господарському суді (участь у судових засіданнях) - 6 750,00 грн, вивчення додаткових документів, отриманих від представника ОСОБА_1 адвоката Піскового Я.В. в рамках розгляду в Північному апеляційному господарському суді та підготовка правової позиції - 3000,00 грн. Всього 15 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом вказаних в актах послуг. Таким чином, відповідачем надано суду належні докази понесенням ним в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, детальний опис та розрахунок наданих послуг вказаний сторонами у акті прийняття-передачі наданих послуг № 1 від 26.03.2021.

За змістом частини четвертої статті 129 ГПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.

З огляду на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від25.03.2021відмовлено в задоволенні позову, згідно з правилами ст. 129 ГПК України, витрати ОСББ "Квартет, 16-В" на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Вказаним спростовуються доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції ст. 129 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на професійну допомогу через відсутність Гнатуш Наталії Вікторівни у Єдиному реєстрі адвокатів України, оскільки право Гнатуш Наталії Вікторівни на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 44 77 від 26.04.2011 та посвідченням адвоката (а.с. 221, т. 4).

Аргументи касаційної скарги щодо підстав скасування додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу зводяться до посилань скаржника на неналежність доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та наявності недоліків у їх оформленні.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду, такі аргументи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції при оцінці аргументів позивача у клопотанні про зменшення витрат на професійну допомогу адвоката та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді та не спростовують висновків апеляційного суду, що стали підставою для задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу. При касаційному перегляді додатково постанови апеляційного суду Верховний Суд не виявив в діях суду апеляційної інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

За таких обставин постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та додаткова постанова цього ж суду від 08.04.2021 прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі за № 911/1053/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова