Вартість успадкованого або отриманого у дар майна (землі) не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів (ВС КЦС справа №682/1277/20 від 15.06.2022 р.)

Фабула судового акту: Ця справа вже була предметом нашого розгляду - але інше рішення ВС, за 26 січня 2022 року, яким ВС повернув справу до розгляду судом апеляційної інстанції, вказавши що стягувач аліментів може обрати як звичайний позов, для стягнення несплачених аліментів, так і подання скарги в порядку судового контролю за виконанням рішення.

Нагадаю, мати дитини позивалася проти батька з вимогою про стягнення аліментів на дитину. Пояснювала тим, що батько здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, є одноосібним засновником і власником СФГ та ФГ. Так, за 2018 рік він отримав загальний дохід в сумі 3 055 265,68 грн, в тому числі заробітну плату в сумі 44 412,94 грн. Відповідно до податкової декларації про доходи та майновий стан 2 996 756,39 грн - це була вартість успадкованого та отриманого у дарунок майна. Але аліменти (⅕) він сплатив лише із зарплати (та з іншого невеличкого доходу), а ось із вартості отриманого у спадок майна (63 земельних ділянок) - не сплатив.

У нарахуванні аліментів з такого доходу їй було відмовлено ще ДВС, яка повідомила листом, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено підстав, порядку та способу щодо нарахування та утримання аліментів з вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна. Того ж висновку дотримувались і суди, в тому числі ВС КЦС, який пояснив наступним (щоправда ВС не розкрив питання чи це відноситься до будь-якого майна, чи тільки до нерухомого, або ж конкретно до землі, як майна):

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів (далі - Перелік). Цей Перелік, є спеціальним правовим актом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням системного способу тлумачення вказаного Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, як підзаконного нормативно-правового акта має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.

При цьому зміст положень Переліку включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток» ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

У пункті 13 Переліку вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Частиною 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Такі висновки висловлені і у постанові ОП КЦС ВС у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Отже у цій справі: Встановивши, що дохід батька у сумі 2 996 756,39 грн, з якого мати просила стягнути заборгованість зі сплати аліментів, є вартістю успадкованого та отриманого у дар майна, суди правильно вважали, що отримання майна - земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у власність у порядку спадкування не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів.

Подібний висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 682/2133/14-ц (провадження № 61-1363св19).

При цьому суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позивачка не надала доказів на підтвердження отримання боржником доходу від використання належних йому на праві власності земельних ділянок, чи доходів від підприємницької діяльності у зв`язку з використанням цих земельних ділянок.

Аналізуйте судовий акт: Зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів (ВС/КЦС у справі № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 р.);

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються як у порядку позовного провадження так і у порядку контролю за виконанням судового рішення (ВС/КЦС у справі № 2-751/2007 від 13.01.2021);

Внаслідок переплати за аліменти відсутні підстави для стягнення додаткових витрат на дитину. Крім того витрати на ремонт техпристроїв, на лікування дитини та відвідування секцій суд не визнав додатковими витратами (ВС КЦС № 545/3115/19 від 12.01.2022 р.) ;

При здійсненні часткових оплат аліментів, такі спочатку зараховуються на погашення заборгованості (починаючи з першого місяця її виникнення), і тільки згодом, на погашення аліментного платежу за поточний місяць (ВС КЦС №711/679/21 від 19.01.2022 р.).

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 682/1277/20

провадження № 61-3614св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

третя особа- Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року у складі судді Зеленської В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2022 року

у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про стягнення заборгованості за аліментами.

Позовну заяву мотивовано тим, що згідно з рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання повнолітньої доньки стягуються аліменти у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 серпня 2017 року, на період навчання дитини, але не більше як до досягнення нею 23 років. На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, на підставі якого Славутським міськрайонним відділом ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження.

Вказувала, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, є одноосібним засновником і власником Сільськогосподарського фермерського господарства «Клепачі» (далі - СФГ «Клепачі») та Фермерського господарства «ЕкоЕнергія» (далі - ФГ «ЕкоЕнергія»). За 2018 рік відповідач отримав загальний дохід в сумі 3 055 265,68 грн, в тому числі заробітну плату в сумі 44 412,94 грн. Проте за зазначеним виконавчим листом відповідач сплатив аліменти лише із заробітної плати в розмірі 9 338,15 грн та 2 819,00 грн - із доходу 14 096,35 грн, а не із загального доходу за 2018 рік в розмірі 3 055 265,68 грн, що підтверджується його податковою декларацією про доходи та майновий стан за 2018 рік.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів за 2018 рік у розмірі 599 351,28 грн із отриманого ним доходу в сумі 2 996 756,39 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набуття майна - земельних ділянок, у власність в порядку спадкування не є доходом боржника, з якого слід стягувати аліменти на утримування повнолітньої дочки у період навчання.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції постави апеляційного суду.

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-1886св21).

Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, а саме звернення до суду з позовом, а не подання скарги у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», що на переконання апеляційного суду, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що отримання майна - земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів. При цьому позивачка не надала доказів на підтвердження отримання боржником доходу від використання належних йому на праві власності земельних ділянок чи доходів від підприємницької діяльності

у зв`язку з використанням цих земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження. Справу витребувано із суду першої інстанції.

У травні 2022 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, є одноосібним засновником і власником СФГ «Клепачі» та ФГ «ЕкоЕнергія». За 2018 рік відповідач отримав загальний дохід в сумі 3 055 265,68 грн, в тому числі

заробітну плату в сумі 44 412,94 грн. Проте відповідач сплатив аліменти лише із заробітної плати в розмірі 9 338,15 грн та 2 819,00 грн - із доходу

14 096,35 грн, а не із загального доходу за 2018 рік в розмірі

3 055 265,68 грн, що підтверджується податковою декларацією про доходи та майновий стан за 2018 рік.

Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог законодавства, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області

від 14 грудня 2017 року у справі № 682/2155/17 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09 серпня 2017 року, на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

На підставі вказаного виконавчого листа, виданого на виконання рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року у справі № 682/2155/17, Славутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження.

Згідно з довідкою Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 25 березня 2019 року № 6568 ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 у 2018 році аліменти у розмірі 9 338,15 грн.

Відповідно до податкової декларації про доходи та майновий стан

за 2018 рік ОСОБА_2 отримав загальний дохід в сумі 3 055 265,68 грн,

зокрема 2 996 756,39 грн - вартість успадкованого та отриманого у дарунок майна (а.с. 3).

Листом Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області

від 29 серпня 2019 року № 23738, у відповідь на звернення ОСОБА_1 про нарахування заборгованості за аліментами за 2018 рік відповідно

до податкової декларації ОСОБА_2 про доходи та майновий стан

за 2018 рік, щодо отримання у спадщину 63 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 2 996 756,39 грн, ОСОБА_1 повідомлено, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено підстав, порядку та способу щодо нарахування та утримання аліментів з вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Переліку утримання аліментів

з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з:

1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;

6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних

і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також

з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» є спеціальним правовим актом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням системного способу тлумачення вказаного Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного

з подружжя, дітей, батьків, інших осіб як підзаконного нормативно-правового акта має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток» ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами

в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Зазначений правовий висновок висловлено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові

від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження

№ 61-45100сво18).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути

з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів за 2018 рік у розмірі

599 351,28 грн із отриманого ним доходу в сумі 2 996 756,39 грн.

Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації про доходи та майновий стан за 2018 рік ОСОБА_2 отримав загальний дохід в сумі

3 055 265,68 грн, зокрема 2 996 756,39 грн - вартість успадкованого та отриманого у дарунок майна.

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки,

не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Такі висновки містяться у постанові Об`єднананої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Листом Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області

від 29 серпня 2019 року № 23738 ОСОБА_1 повідомлено, що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено підстав, порядку та способу щодо нарахування та утримання аліментів, зокрема з вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

Встановивши, що дохід ОСОБА_2 у сумі 2 996 756,39 грн, з якого

ОСОБА_1 просила стягнути заборгованість зі сплати аліментів, є вартістю успадкованого та отриманого у дар майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно вважали, що отримання

майна - земельних ділянок сільськогосподарського призначення,

у власність у порядку спадкування не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів.

Такий висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 29 травня

2019 року у справі № 682/2133/14-ц (провадження № 61-1363св19).

При цьому суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позивачка не надала доказів на підтвердження отримання боржником доходу від використання належних йому на праві власності земельних ділянок, чи доходів від підприємницької діяльності у зв`язку з використанням цих земельних ділянок.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняСлавутського міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 22 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк