ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Київ К/800/29505/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ДПІ)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014

у справі № 809/3054/13-а Івано-Франківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Прикарпатський торговий дім" (Товариство)

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
13.05.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 22.07.2013 № 0000482204, № 0000492204

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.07.2013 за № 341/22-04/23801375. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати за 1-й квартал 2011 року на 3500150,00 грн., витрати за 4-й квартал 2011 року, 1-4-й квартали 2012 року на загальну суму 52269157,00
грн. ; податковий кредит на загальну суму 12551970,00 грн. у податковому обліку за січень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, січень 2013 року за наслідками безтоварних операцій із поставки від ТОВ "Саноіл торг" товару, у результаті чого занижено податок на прибуток на 12147296,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 4-й квартали 2011 року, 1-4-й квартали 2012 року та ПДВ на 12551970,00 грн. у податковому обліку за січень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, січень 2013 року.

На підставі акту перевірки ДПІ стосовно Товариства прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013: № 0000482204 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 12147296,00 грн. за основним платежем та на 3935650,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0000492204 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 12551970,00 грн. за основним платежем та на 5925973,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ "Саноіл торг" товару (олія соняшникова нерафінована, пшеничні висівки негранульовані, соя, макуха з насіння соняшнику, меляса бурякова українського походження, горох, шрот соняшниковий, жом), від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати (витрати) та податковий кредит у вищевказаних податкових періодах.

З метою реалізації придбаного товару Товариство уклало ряд договорів комісії з ТОВ "Юнекотоп" (комісіонер), за наслідками виконання яких комісіонер експортував цей товар на адресу компанії "Orexim Limited" (резидент Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії) на виконання укладених ним зовнішньоекономічних контрактів. Факт експорту вище зазначених товарів за межі митної території України підтверджується належно оформленими вантажно-митними деклараціями.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком положень деяких статей) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1.198.2 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України) (підпункт 198.6 цієї статті).

При підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"одавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат (витрат), податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Саноіл торг" товару. Так, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Саноіл торг", ДПІ вказує на обставини фіктивності контрагентів цього товариства по ланцюгу постачання, як-то: відсутність адміністративно-господарських засобів, які виключають факт поставки товару на користь ТОВ "Саноіл торг", а від нього - позивачу; на порушення щодо частини з постачальників ТОВ "Саноіл торг" кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: договорів купівлі-продажу від 24.12.2010 №24-12-10, від
22.08.2011 №22-08-11, від 22.09.2011 №22-09-11, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі товарів, договорів комісії, вантажних митних декларацій, звітів комісіонера, звітів по валюті, довідок банківських установ, платіжних доручень, - із врахуванням доказів взяття на себе комісіонером за договорами комісії, ТОВ "Юнекотоп", зобов'язань з організації та придбання послуг по прийому, зберіганню та перевантаженню товарів, що реалізовувалися за договорами комісії, послуг товарно-експедиційного обслуговування, послуг складського зберігання, послуг перевезення вантажів та транспортного обслуговування, а також здійснення радіологічних, фіто-санітарних досліджень на відповідність якості продукції - за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Саноіл торг" товарів та достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із поставки з цим постачальником, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини 2 ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

В судовому засіданні представником Товариства надано світлокопії постанов слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31.10.2014 та від
13.11.2014 про закриття кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3213160000000034 від 15.01.2013 в частині умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Югекотоп" за частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України; № 32013160000000034 від 15.01.2013 в частині фіктивного підприємництва ряду юридичних осіб, в тому числі, ПП "Тоеріс", ТОВ "Інфініті" (контрагентів ТОВ "Саноіл торг" по ланцюгу поставок), ТОВ "Югекотоп" за частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та в частині умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Прикарпатський торговий дім" за частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Підставою для закриття зазначених проваджень визнано відсутність у діяннях складу кримінальних правопорушень.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І.

Цвіркун