Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №527/608/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 527/608/17-ц

провадження № 61-824св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2018 року у складі судді Левицької Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору, в якому просив: визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11 листопада 2015 року № 2395/0/75-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; від 04 лютого 2016 року № 1000-CU "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду"; визнати недійсним договір оренди землі від 01 березня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 55,000 га, кадастровий номер 5320684900:00:001:0019, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району; скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, будучи в числі засновників (учасників) юридичної особи фермерського господарства "Арсенал-2010", звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із необґрунтованою заявою про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, чим порушив вимоги ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання недійсними та скасування оскаржуваних наказів та укладеного договору, скасування його державної реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 при зверненні з клопотанням надано всі документи, передбачені статтею 123 ЗК України та статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Після розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про його затвердження та надання земельної ділянки в оренду строком на 15 років для ведення фермерського господарства. У зв'язку з відсутністю підстав для відмови наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04 лютого 2016 року № 1000-СГ проект землеустрою затверджено. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадстру у Полтавській області як громадянин, а не як голова ФГ "Арсенал-2010", що також не є перешкодою для створення нового фермерського господарства, кількість створення яких не обмежена законом. Позивачем не наведено суду обґрунтованих підстав для визнання недійсним договору оренди та скасування наказів, не мотивовано, чим при їх прийнятті були порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Натомість посилання позивача на подальшу зміну виду використання земельної ділянки з пасовища на ріллю не свідчить про незаконність оспорюваних наказів та договору оренди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2395/0/75-15-СГ від 11 листопада 2015 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 04 лютого 2016 року № 1000-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду". Визнано недійсним договір оренди землі від 01 березня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 55,0000 га, у тому числі пасовищ площею 55,0000 га, кадастровий номер 5320684900:00:001:0019, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 01 березня 2016 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 березня 2016 року № 13616094.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоз урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Оскільки ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки був засновником фермерського господарства "Арсенал-2010", тобто до його створення він вже скористався своїм правом на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, його звернення 05 листопада 2015 року із заявою до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з метою отримання ще однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, без належного обґрунтування, поза межами процедури земельних торгів суперечить зазначеним правовим нормам.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що фермерське господарство з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки, фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам. Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передано в оренду земельну ділянку, на підставі цього наказу між Держгеокадастром і ним укладено договір оренди земельної ділянки. Після державної реєстрації договору та протягом всього строку оренди, орендну плату за землю сплачувало фермерське господарство "Арсенал-2010", яке зареєстроване як юридична особа. Копії податкових декларацій, що підтверджують сплату орендної плати ФГ "Арсенал-2010" додаються до касаційної скарги. Тобто, сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а тому спір підвідомчий господарським судам.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Глобинського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що рішенням засновника ФГ № 1 від 20 квітня 2010 року ОСОБА_1 затверджено статут фермерського господарства "Арсенал-2010" та визначено метою його створення отримання прибутку на земельних ділянках, наданих, або, які знаходяться у приватній власності громадян для ведення фермерського господарства, а також від тваринництва, птахівництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Головою фермерського господарства є його засновник - ОСОБА_1.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 травня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував себе як фізичну особу-підприємця із визначенням видів діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), допоміжна діяльність у рослинництві.

05 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 55,0000 га з метою отримання в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; документи, що підтверджують досвід роботи в сфері сільського господарства: копії свідоцтва про державну реєстрацію фермерського господарства "Арсенал-2010", статуту останнього; копію паспорту та ідентифікаційного коду; обґрунтування розмірів земельної ділянки.

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11 листопада 2015 року № 2395/0/075-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 55 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04 лютого 2016 року № 1000-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5320684900:00:001:0019 загальною площею 55,0000 га пасовищ земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 7 років на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів.

01 березня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (кадастровий номер undefined) загальною площею 55,0000 га, у тому числі пасовища 55,0000 га, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Куп'єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Договір укладено на термін 7 років.

Указаний договір зареєстрований Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 03 березня 2016 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 31 січня 2017 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що юридичні особи та фізичні особи- підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельної ділянки, укладення оспорюваного договору) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (Законом України "Про фермерське господарство"). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина 1 статті 5, частина 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (частина 1 статті 5, частина 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земельфермерського господарства.

Із системного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки був засновником фермерського господарства "Агрсенал-2010", тобто до його створення він вже скористався своїм правом на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, у цьому позові оспорюються результати його повторного звернення 05 листопада 2015 року із заявою до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з метою отримання ще однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

За таких обставин, спір виник між суб'єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18).

З урахуванням викладеного, суди розглянули у порядку цивільного судочинства спір, який належить до юрисдикції господарських судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та оскаржуваної постанови апеляційного суду й закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255, статті 414 ЦПК України.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України

Зміни до ЦПК України, внесені ~law47~, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. ~law48~ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з ~law49~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі".

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України у редакції ~law50~ роз'яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору закрити.

Позивачу роз'яснюється, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

На виконання вимог статті 256 ЦПК України позивачу роз'яснюється про наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик