Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.05.2019 року у справі №369/6445/18

Ухвала

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 369/6445/18

провадження № 61-8509 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1, посилаючись на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), з якою вона перебувала у трудових відносинах, під час її звільнення з роботи з нею не було проведено розрахунку за відпрацьований місяць, виходячи з посадового окладу 7 тис. грн, просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 7 тис. грн та 17 315 грн 74 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 930 грн 75 коп. та 9 121 грн 35 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 24 315 грн 74 коп., яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн? 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі про те, що справа має для заявника виняткове значення та не відноситься до малозначних справ є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, Алімов Д. В. в інтересах ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта