Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №759/5895/17

Ухвала

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 759/5895/17

провадження № 61-47079ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року у складі судді Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про застосування наслідків порушення грошового зобов'язання.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року у складі судді Сенька М. Ф. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 2 012 252 грн 40 коп. інфляційних втрат, 257 458 грн 05 коп. -трьох процентів річних, що нараховані на заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № 281107/6, за період з 21 березня 2015 року по 10 жовтня 2017 року, та 6 501 грн 69 коп. судового збору, а всього - 2 276 212 грн 14 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 06 вересня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу і просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що позивач не приймав участі у судовому засіданні, в якому проголошувалася вступна та резолютивна частини рішення.

Вперше він ознайомився з повним текстом рішення лише 15 серпня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема для звернення заявника із вмотивованою заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року причини пропуску строку для подання апеляційної скарги визнано неповажними та відмовлено представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що представник заявника отримав повне рішення місцевого суду 15 серпня 2018 року. Оскільки апеляційну скаргу подано лише 06 вересня 2018 року, тобто після закінчення десятиденного терміну на апеляційне оскарження, а підстави для поновлення строку на таке оскарження є неповажними, то у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 мотивована тим, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд зазначив, що така скарга повинна була бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, тобто до 24 жовтня 2017 року. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу він мав подати протягом десяти днів з дня отримання повного рішення. Тобто суд навів підстави для відмови у поновленні строку на оскарження, які не були зазначені в ухвалі про залишення скарги без руху. У зв'язку з цим він був позбавлений можливості навести нові мотиви для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. При цьому він вважав, що має право оскаржити рішення місцевого суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Підпунктом 13 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Визначаючи такими, що не є поважними, причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції встановив, що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 отримав повне рішення місцевого суду 15 серпня 2018 року, а апеляційну скаргу подав лише 06 вересня 2018 року, тобто після закінчення десятиденного терміну на апеляційне оскарження.

З урахуванням викладеного, дослідивши усі наявні у справі докази у сукупності та, надавши їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження.

Неправильне тлумачення заявником норм процесуального закону, зокрема статті 3 та підпункту 13 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").

Доводи касаційної скарги про обмеження права на судовий захист є безпідставними, оскільки прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії").

Заявник не навів об'єктивних доводів, у чому саме полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, а також щодо невідповідності цього судового рішення вимогам процесуального закону, передбаченим частиною 2 статті 263 ЦПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. При цьому у скарзі не наведено жодних поважних причин пропуску заявником десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з дня отримання ним копії цього рішення.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "БруаллаГомесде ла Торре проти Іспанії").

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

При цьому Верховним Судом враховано, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана заявником через десять місяців після його ухвалення, представник заявника був присутній у судовому засіданні, в якому це рішення було ухвалено, а відтак достовірно знав про дату вирішення справи по суті.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 4 , частиною 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про застосування наслідків порушення грошового зобов'язання

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов