Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №659/1094/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 659/1094/18

провадження № 61-8042ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 04 січня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівського районного суду Херсонської області, треті особи: Територіальне управління судової адміністрації в Херсонській області, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іванівського районного суду Херсонської області, треті особи: Територіальне управління судової адміністрації в Херсонській області, Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000 грн, завданої незаконним виправдувальним вироком названого суду у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_2, у якій позивач визнаний потерпілим. Завдяки цьому вироку, як вважає позивач, ОСОБА_2 вдалося уникнути справедливого покарання за вчинений ним злочин.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 04 січня 2019 року узадоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд керувався тим, що у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. ст. 125 ч. 1,ст. 125 ч. 2,ст. 162 ч. 2 КК України позивач ОСОБА_1 мав статус потерпілого. Судом не виявлено ознак будь-якої шкоди для потерпілого, завданої винесенням Іванівським районним судом Херсонської області вироку відносно ОСОБА_2 від 20 квітня 2017 року. Винних дій Іванівського районного суду не встановлено. За встановлених обставин відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 чинним законодавством не передбачено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 04 січня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом положень статей 126 129 Конституції України, статей 1174 і 1176 ЦК України суд не може бути відповідачем за вимогами фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої його діями чи рішеннями, оскільки належним відповідачем за такими вимогами є держава.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену касаційну скаргу передану судді-доповідачу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пророку В. В.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

11 червня 2019 року провадження передано судді-доповідачу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Русинчуку М. М.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами першої інстанції та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відкритті касаційного провадження за цією скаргою належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 , пункту 2 частини 4 , частини 5 статті 394 ЦПК України постійно діюча колегія суддів свою ухвалою відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є вимоги про стягнення з Іванівського районного суду Херсонської області моральної шкоди в розмірі 400 000 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500х1962 грн=981 000 грн), завданої, як вказує позивач, незаконним вироком названого суду при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_2, у якій він є потерпілим.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

За цією нормою обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, який зробив висновок про відсутність передбачених законом підстав для стягнення моральної шкоди з суду, правильно застосувавши і витлумачивши наведені норми матеріального права та пославшись на правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність за наведених умов законних підстав для покладення на суд, який виніс, за твердженням позивача, незаконний вирок у кримінальній справі, в якій він є потерпілим, обов'язку з відшкодування моральної шкоди, завданої ухваленням цього судового рішення.

Оскільки у розглядуваній справі з ціною позову менше п'ятиста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю касаційної скарги.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 04 січня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівського районного суду Херсонської області, треті особи: Територіальне управління судової адміністрації в Херсонській області, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель