Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2020 року у справі №346/2183/17

Ухвала

Іменем України

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 346/2183/17

провадження № 61-16241ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Коломийська міська державна нотаріальна контора,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Коломийська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30 жовтня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити без змін ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2020 року.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, викладених у постановах: від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17; від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 686/24777/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 761/42473/17, від 11 вересня 2020 року у справі № 740/1734/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц, від 07 серпня 2020 року у справі № 405/ 8125/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 390/1076/18-ц від 07 жовтня 2020 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", якою запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві).

Зокрема, дозволено з 22 травня 2020 року: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; перевезення пасажирів метрополітенами. Також вважає, що позивач та її представник мали право взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі частини 4 статті 212 ЦПК України.

Разом із касаційною скаргою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови, обґрунтовуючи його тим, що у судовому засіданні 24 вересня він участі не брав, копію повного тексту оскаржуваної постанови отримано заявником 30 вересня 2020 року. На підтвердження вказаних обставин надав копію конверта апеляційного суду зі штрихкодовим ідентифікатором № 7601866952603 та витяг з веб-порталу Акціонерного товариства "Укрпошта" про відстеження поштового пересилання зі штрихкодовим ідентифікатором № 7601866952603.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 2 статті 390 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення (частин 1 статті 127 ЦПК України).

Перевіривши доводи клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд першої інстанції встановив, що позивача належним чином повідомлено судом про місце і час розгляду справи, проте в судові засідання, призначені на 20 лютого 202 року, 13 квітня 2020 року, 18 травня 2020 року та 03 липня 2020 року, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, явку уповноваженого представника не забезпечила. При цьому суд зазначив, що клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, спрямовані виключно на затягування розгляду справи, так як існування карантинних заходів не може вважатися поважною причиною для систематичних неявок сторони позивача до суду. Крім того, стороною позивача не подано заяви про проведення судового засідання у відсутності позивача чи її представника.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції врахував тривалість провадження у цій справі та причини неявки у судове засідання представника позивачки, які пов'язані із запобіганням поширенню епідемії в країні, на підставі чого дійшов висновку, що залишення без розгляду позовної заяви у цій справі за вказаних обставин є передчасним.

В даному випадку, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наведену обставину, у якості поважної причини неявки позивача та її представника в судове засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641, карантин продовжувався, відповідно до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня 2020 року, до 31 липня 2020 року, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

Карантин - це комплекс обмежувальних медико-санітарних і адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення карантинних інфекційних хвороб.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ЦПК України, на цивільне судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ЦПК України, звернення до суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Законом України від 30 березня 2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон від 30 березня 2020 року № 540-IX) внесено зміни доЦПК України, зокрема розділ ХІІ "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

~law20~ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Таким чином, ураховуючи ситуацію, що склалася в Україні, пов'язану із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я України, посилання у клопотаннях про відкладення розгляду справи через оголошення карантину, може враховуватися як поважна причина неявки в судове засідання.

Посилання заявника на те, що висновок апеляційного суперечить постановам Верховного Суду, зазначеним у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки у зазначених справах були суттєво відмінні від справи № 346/2183/17 обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права.

Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частиною 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Коломийська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик