Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №208/6136/15
Ухвала КЦС ВП від 24.03.2021 року у справі №208/6136/15

Ухвала

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 208/6136/15

провадження № 61-3682ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Заводського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

На обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що у шлюбі з ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3, який на момент подання позову проживає разом з матір'ю. Батько дитини матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча працює, має постійний дохід, інших дітей не має. Позивач є особою, тимчасово переміщеною з окупованої території, нещодавно працевлаштувалась, змушена винаймати квартиру для проживання із сином, тож не має можливості самостійно матеріально забезпечити усі потреби дитини. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх доходів, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Заяву адвоката Душацького С. С., який діє в інтересах ОСОБА_1, про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року задоволено.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 скасовано.

Справу за позовом ОСОБА_2 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В іншій частині заяви, щодо загального позовного провадження під час розгляду справи, з підстав, передбачених 277 ЦПК України, відмовлено.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_6 адвоката Макарової Е. Ф. про передачу справи за підсудністю задоволено.

Передано цивільну справу за позовом ОСОБА_4 за підсудністю до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7, аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2015 року, а починаючи з 08 липня 2017 року у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

У березні 2021року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 19 ЦПК України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з предмета позову, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Доводів, які б свідчили про необхідність відкриття касаційного провадження в малозначній справі, заявником не наведено.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та зумовлено особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року ухвалена у малозначній справі, вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець