Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2020 року у справі №607/5723/20

Ухвала

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 607/5723/20

провадження № 61-17584 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,

Встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на рішення державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.

В.

Скарга обґрунтована тим, що за судовим наказом № 607/5723/20, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 квітня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

28 травня 2020 року Тернопільським міським відділом Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП № 62191188 щодо примусового виконання відповідного судового наказу, шляхом стягнення із заробітної плати боржника.

04 червня 2020 року в рамках даного виконавчого провадження були винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з 04 червня 2020 року розмірі 50 відсотків нарахованої заробітної плати після утримання податків і зборів та єдиного внеску на ЗДС страхування одночасно здійснюється відрахування у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Дані постанови адресовані за місцем роботи ОСОБА_1, оскільки одна надіслана у Тернопільський національний економічний університет (далі - ТНЕУ), а інша надіслана в Національний Банк України (далі - НБУ).

ОСОБА_1 вважає, що визначена у постановах сума, яка буде вираховуватись із винагороди в ТНЕУ та НБУ є надто високою і буде перевищувати максимальний розмір призначених аліментів. При цьому, ОСОБА_1 займає посаду члена ради у НБУ та отримує не заробітну плату, а винагороду, а даний вид доходу не включений до визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", відповідного виду доходу, з якого можна проводити стягнення аліментів, а тому вважає, що відсутні підстави для врахування даної винагороди, що одержується ним, при стягненні аліментів.

Вважає, що таке втручання органів державної виконавчої служби в його майнові права є незаконним, а тому відповідні постанови також винесені з порушенням законодавства України та мають бути скасовані.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних постанов державного виконавця від 04 червня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 62191188, оскільки державний виконавець діяв у відповідності до законодавства України та у межах своїх повноважень, а тому права чи свободи ОСОБА_1 вказаними діями не були порушені.

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 займає посаду члена ради у НБУ та отримує не заробітну плату, а винагороду, а даний вид доходу не включений до визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", відповідного виду доходу, з якого можна проводити стягнення аліментів. Крім цього, також зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 07 травня 2018 року в справі № 916/1605/15, оскільки боржник не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, то державний виконавець не має права вчиняти відповідні виконавчі дії.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 24 грудня 2020 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що судовим наказом № 607/5723/20, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 квітня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини (дочки) аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

28 травня 2020 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62191188 про примусове виконання судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/5723/20 від 22 квітня 2020 року.

04 червня 2020 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н. В. винесено постанови ВП № 62191188 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1, що отримує дохід у Національному банку України та Тернопільському національному економічному університеті та здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 50 відсотків від нарахованої заробітної плати після утримання податків і зборів та єдиного внеску на ЗДС страхування одночасно здійснюючи відрахування у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Як установлено судами та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_1 працює у Тернопільському національному економічному університеті та отримав дохід за січень - квітень 2020 року в сумі 74742,06 грн (відповідно до довідки про доходи від 19 травня 2020 року № 2314). Разом із цим, ОСОБА_1 також працює в Національному банку України та його дохід за квітень-травень 2020 року становить 278 190,00 грн (відповідно до довідки від 24 червня 2020 року). Національним банком України на запит державного виконавця також направлено довідку від 06 липня 2020 року, згідно якої розмір нарахованої винагороди ОСОБА_1 за квітень 2020 року становить 139 095,00 грн, за травень 2020 року - 139 095,00 грн, за червень 2020 року - 139 095,00 грн, а розмір утриманих аліментів становить 55
985,73 грн.

Відповідно до наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 у даному виконавчому провадженні, станом на 20 серпня 2020 року наявна переплата по аліментах у розмірі 14 605,76 грн

10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про повернення розміру надмірно стягнутих аліментів. Надмірно стягнені кошти у сумі 20 088,50 грн та 3 664,38 грн були повернуті боржнику ОСОБА_1 06 жовтня 2020 року та 04 листопада 2020 року.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно частини 6 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

У пункті 2 розділу XVI "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зазначено, що у разі якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про звернення стягнення на доходи боржника згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом. Контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт (пункт 4 розділу Х вищезазначеної "Інструкції з організації примусового виконання рішень").

Таким чином, при розгляді даної справи, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно та обґрунтовано встановлено відсутність в оскаржуваних діях державного виконавця порушень вимог законодавства України.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У зв'язку із вищезазначеним, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо невключення винагороди, яку отримує боржинк у Національному банку України до доходу, з якого можуть стягуватися аліменти, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, так і з інших видів заробітку.

Також є необгрунтованим посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 07 травня 2018 року в справі № 916/1605/15-г, оскільки у наведеному заявником рішенні суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судами установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів.

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами в оскаржуваних рішеннях.

Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року.

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами в оскаржуваних рішеннях.

У відповідності до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук