Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №607/6874/17

Ухвала

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 607/6874/17

провадження № 61-48171ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ голови комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" від 16 травня 2016 року № 16/05/16-14 про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника деревообробного цеху Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" з 16 травня 2016 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 70 219 грн 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2016 року до 02 серпня 2018 року з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період простою з 01 жовтня 2015 року до 14 березня 2016 року у розмірі 7 225 грн 79 коп. та заробітну плату за період з 14 березня 2016 року до 17 травня 2016 року у розмірі 2 849 грн 10 коп. з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів та обов'язкових платежів.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1
762 грн.

Ціна позову у даній справі становить 111 508 грн 57 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк