Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №428/8349/17

Ухвала

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 428/8349/17

провадження № 61-16860 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання транзакції щодо переказу коштів з кредитної та заробітної карток недійсними, скасування відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки (штрафу, пені), страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та просила визнати транзакції щодо переказу коштів у розмірі 14
768 грн 73 коп. з кредитної картки № НОМЕР_1 та з зарплатної картки № НОМЕР_2, виданих на ім'я ОСОБА_1, недійсними та скасувати відсотки за користування кредитного ліміту, неустойки (штраф, пеню), страховий платіж по договору страхування кредитного ліміту нараховані ПАТ КБ "ПриватБанк", зобов'язати відповідача привести залишки на рахунках ОСОБА_1, які були 11 грудня 2016 року станом на 16 год.14 хв.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2018 року залишено без змін.

У вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом ураховано, що ціна позову не перевищує встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та досліджено й взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.

Посилання у касаційній скарзі про те, що справа має для заявника виняткове значення є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання транзакції щодо переказу коштів з кредитної та заробітної карток недійсними, скасування відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки (штрафу, пені), страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта