Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №752/13195/17

Ухвала

01 червня 2018 року

м. Київ

справа № 752/13195/17

провадження № 61-19270ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року касаційна скарга була залишена без руху з тих підстав, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження і особа, яка її подала не порушувала питання про його поновлення.

У травні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 15 березня

2018 року.

На підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження надав належним чином завірену копію оскаржуваної постанови апеляційного суду у якій зазначено дату складення повного тексту -

20 березня 2018 року.

Зазначені представником заявника обставини підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, суд вважає за можливе поновити його.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

З матеріалів касаційного провадження убачається, що у червні 2016 року

ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем із 29 листопада 2008 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000
грн 00 коп., щомісячно.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року позов

ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітньої доньки куделі М. А. у розмірі 2 000 грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 29 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано положень статті 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) та статті 182 СК України, а визначений розмір аліментів ставить ОСОБА_4 у скрутне матеріальне становище.

Крім того, судами першої та касаційної інстанцій не взято до уваги доводи

заявника про те, що на його утриманні перебуває інша дитина та дружина, яка перебуває у декретній відпустці.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При визначенні розміру аліментів суди обгрунтовано виходили з того, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із засобів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Та обставина, що на утриманні у відповідача перебуває дружина ОСОБА_8, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та малолітня дитина ОСОБА_9 не звільняють відповідача від обов'язку утримувати дитину від попереднього шлюбу.

Зазначене узгоджується з частиною першою та другою статті 27

Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від

27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а зводиться лише до переоцінки доказів, що не входить до повноважень касаційного суду.

Встановлено і це вбачається з матеріалів касаційного провадження, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик В. О. Кузнєцов А. С. Олійник