Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №565/1877/19

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 565/1877/19

провадження № 61-13954ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про поділ особового рахунку по оплаті за споживання електричної енергії між співвласниками квартири, зобов'язання укласти окремі договори,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ особового рахунку по оплаті за споживання електричної енергії між співвласниками квартири, зобов'язання укласти окремі договори.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз'яснення резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Ухвалу мотивовано тим, що резолютивна частина постанови є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, не містить нечітко сформульованих положень, стосовно яких можуть виникнути суперечки щодо його розуміння та відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, а тому відсутні підстави вважати, що внаслідок неясності резолютивної частини постанови можуть виникнути труднощі у виконанні судового рішення по суті.

У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є зобов'язання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укласти окремі договори на оплату за споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну без письмової згоди ОСОБА_2 та зобов'язання розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особовий рахунок на оплату електроенергії, що надається за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 1/2 частини витрат на кожного співвласника без письмової згоди ОСОБА_2.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності, не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року не переглядаються в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Разом з тим, із касаційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

У ~law20~ роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Із наведеного вище вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Встановивши, що резолютивна частина постанови Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, не містить нечітко сформульованих положень, стосовно яких можуть виникнути суперечки щодо його розуміння та відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для роз'яснення судового рішення.

Крім того, вказаною постановою резолютивна частина рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року, яким відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1, не змінювалась. Нове судове рішення по суті спору апеляційним судом не ухвалювалось, а лише змінено рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про поділ особового рахунку по оплаті за споживання електричної енергії між співвласниками квартири, зобов'язання укласти окремі договори.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь