Суд зможе скасувати аліменти, якщо дохід одержувача вищий за дохід платника — нова стаття ЦК

У проєкті нового Цивільного кодексу України, який передбачає масштабну рекодифікацію приватного права, пропонується новий підхід до аліментних зобов’язань. Зокрема, з’являється окрема стаття яка передбачає звільнення від обов’язку утримання або від заборгованості за аліментами. (Джерело : Судово-юридична газета)

Утримання може надаватися в грошовій або натуральній формі за домовленістю сторін, або судом у частці від заробітку платника і/або у твердій сумі.

Крім того, аліменти, які надходять на користь дитини, є її власністю. Батьки або інші законні представники, на ім’я яких виплачуються аліменти, розпоряджаються ними винятково за цільовим призначенням і в інтересах дитини.

Водночас у новій редакції Цивільного кодексу України з’являється стаття 1623, яка передбачає звільнення від обов’язку надавати утримання або заборгованості за аліментами, зокрема:

• за заявою платника аліментів суд може звільнити його від обов’язку надавати утримання, якщо дохід одержувача аліментів перевищує дохід їх платника і повністю забезпечує потреби одержувача аліментів;
• якщо одержувач аліментів перестав отримувати дохід або його дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Однак, запропоноване формулювання статті 1636 ЦК України не уточнює, про яких одержувачів аліментів йдеться — чи це неповнолітні діти, чи повнолітні особи, наприклад колишній/колишня дружина або батьки.

Зокрема, стаття 1623 ЦК України, встановлює коло осіб, між якими виникають аліментні зобов’язання:

• Дитина — від батьків.
• Подружжя — один від одного.
• Повнолітня непрацездатна або така, що навчається, дитина — від батьків.
• Непрацездатні батьки — від повнолітніх дітей.
• Баба, дід — від онуків.
• Вітчим, мачуха — від пасинка, падчерки.
• Інші родичі чи особи, з якими проживали однією сім’єю.

З огляду на це, приписи статті 1636 можуть негативно вплинути на неповнолітніх дітей, які отримують аліменти від батьків, адже формально суд може звільнити платника від обов’язку утримання.

На практиці аліменти призначаються на користь дитини, і навіть якщо кошти перераховуються на рахунок одного з батьків, він зобов’язаний використовувати їх винятково в інтересах дитини.

Через це виникає правова колізія: якщо батько чи матір доведе, що дохід іншого достатній для забезпечення власних потреб і потреб дитини, суд може звільнити його від сплати аліментів.

Проте така логіка суперечить принципу захисту прав дитини: обов’язок утримання — це обов’язок батьків перед дитиною, а не між собою. Вищий дохід одного з батьків не має автоматично скасовувати обов’язок іншого. У цьому сенсі стаття 1648 (обов’язок батьків утримувати дитину) має пріоритет, адже вона закріплює безумовне право дитини на матеріальну підтримку.

Що передбачає чинне законодавство

Наразі питання аліментів регулює Сімейний кодекс України. Стаття 192 цього кодексу дозволяє зменшити або збільшити розмір аліментів за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану, стану здоров’я або інших обставин. Однак чинна норма не містить прямого положення про повне звільнення від аліментів через більший дохід одержувача і передбачає лише зміну розміру виплат, а не припинення обов’язку.

У разі ухвалення нової редакції Цивільного кодексу України інші нормативні акти втратять чинність, що в подальшому може негативно вплинути на інтереси дитини. Це також може спричинити ситуацію, коли платник аліментів навмисно занижує свої доходи, що тягне за собою правові наслідки як ухилення від виконання батьківських обов’язків.