Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2019 року у справі №756/2760/18

Ухвала

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 756/2760/18

провадження № 61-10787ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було залишено без руху.

01 липня 2019 року вимоги ухвали від 05 червня 2019 року заявником були виконані та надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із вищевказаним позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було передано для розгляду до Вишгородського районного суду Київської області у зв'язку із тим, що згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 12 березня 2018 року № 1738 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 серпня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду про відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду була мотивована тим, що в даному випадку діють загальні правила підсудності, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність домовленості подружжя про розгляд справи в Оболонському районному суді міста Києва.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просив постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що справа не підсудна Вишгородському районному суду Київської області. Оболонським районним судом міста Києва та Вишгородським районним судом Київської області було порушено правила підсудності та не взято до уваги тієї обставини, що відповідно до положень частини 2 статті 28 ЦПК України справа про розірвання шлюбу за домовленістю подружжя може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них так як між сторонами фактично існувала об'єктивна домовленість про розгляд справи про розірвання шлюбу саме за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2.

Крім того зазначав, що апеляційним судом не було взято до уваги ту обставину, на яку він посилався у своїй апеляційній скарзі, те що ОСОБА_2 без ґрунтовного пояснення причин залишила своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та більше жодного разу до квартири не повернулась.

Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

В розумінні даної норми альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян.

Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин (стан здоров'я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Зміст наведених положень закону свідчить про те, що позивач не мала права на розгляд справи за її місцем проживання, крім того на наявність підстав для звернення позивача до суду із позовом про розірвання шлюбу за своїм місцем проживання (реєстрації) не вказує жодна наведена заявником обставина.

Відповідно до частини 1 , 6 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статті 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Як випливає зі змісту статті 6 та статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України зобов'язаний після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Враховуючи, що зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є місто Вишгород Київської області, апеляційний суд прийшов до вірного висновку про те, що суд першої інстанції правомірно вирішив питання про відкриття провадження у справі.

Зазначене заявником у касаційній скарзі посилання на те, що ОСОБА_2 без ґрунтовного пояснення залишила своє місце проживання в місті Вишгороді підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції бути не може.

В розумінні частини 2 статті 28 ЦПК України правом звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу за місцем своєї реєстрації має саме позивач, а ОСОБА_1 у даній справі є відповідачем.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький В. В. Сердюк