Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.08.2020 року у справі №489/1833/20

Ухвала

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 489/1833/20

провадження № 61-11602ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал" на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення його позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" (далі - ТОВ "Капітолій"), товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал" (далі - ТОВ "Центрум Капітал"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про визнання недійсним договору іпотеки та застосування наслідків недійсності, зняття обмеження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Капітолій", ТОВ "Центрум Капітал" про визнання недійсним договору іпотеки та застосування наслідків недійсності, зняття обмеження нерухомого майна.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ТОВ "Центрум Капітал" відчужувати в будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1, а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження, тощо) щодо квартири АДРЕСА_1, до набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування заяви посилався на те, що є власником спірної квартири на підставі договору дарування від 06 травня 2019 року.

Вказував, що в квітні 2020 року отримав повідомлення-вимогу від ТОВ "Центрум Капітал" про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов'язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. Зі змісту даного повідомлення йому стало відомо, що його квартира перебуває в іпотечному обтяженні, іпотекодержателем якого є ТОВ "Центрум Капітал".

Зазначав, що у вищевказаній вимозі зазначається про наявність у ТОВ "Центрум Капітал" повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з відступленням права вимоги до ТОВ "Капітолій" за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є., зареєстрованим за реєстровим № 2893.

Посилаючись на те, що ТОВ "Центрум Капітал" разом з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. здійснили незаконне накладення іпотечного обтяження щодо його житла, користуючись його юридичною необізнаністю, а також те, що між сторонами спору є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ОСОБА_1 просив забезпечити позов.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 06 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 688.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам Державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 06 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 688.

У задоволенні заяви про заборону ТОВ "Центрум Капітал" відчужувати в будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.

Суди, задовольняючи заяву ОСОБА_1, виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову, саме у вигляді арешту на зазначене майно та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

06 серпня 2020 року ТОВ "Центрум Капітал" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною 1 статті 390 ЦПК України.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду отримав 07 липня 2020 року, в підтвердження чого надає конверт поштової кореспонденції.

Частиною 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що судами вжито заходи забезпечення позову за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів. На думку заявника, посилання в заяві ОСОБА_1 на потенційну можливість позбавлення його права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не взяли до уваги інтереси відповідача, які можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Центрум Капітал" на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 квітня 2019 року між ТОВ "Миколаївагропроект" в особі директора Новікової Л. В. та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 573.

Згідно договору дарування квартири від 06 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.

С., зареєстрованим в реєстрі за № 688 ОСОБА_2 подарувала вказану квартиру позивачу.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 19 квітня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і щодо вказаної квартири є відомості про державну реєстрацію іпотеки від 29 жовтня 2007 року, підставами виникнення якої є:

Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, серія та номер: 4006 виданий 13 грудня 2012 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є.; Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2893, серія та номер 3094, виданий 10 квітня 2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновим К. Є.; Договір № 2096/К/1 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, серія та номер 945 виданий 06 грудня 2019 року ПН КМНО Юдін М. А.; Договір № 07/17/03/2020/1 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, серія та номер 204, виданий 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. ; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради" серія та номер 771, виданий 11 вересня 2015 року Миколаївською міською радою. Іпотекодавець - ТОВ "Капітолій "; Іпотекодержатель - ТОВ "Центрум Капітал".

Обґрунтовуючи наявність спору між сторонами, ОСОБА_1 зазначав, що в квітні 2020 року ним отримано повідомлення-вимогу від ТОВ "Центрум Капітал" про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов'язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року.

В зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ "Центрум Капітал" повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з відступленням права вимоги до ТОВ "Капітолій" за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є., зареєстрованим за реєстровим № 2893.

Отже, між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену у заяві про забезпечення позову квартиру та заборони вчиняти певні дії, заявник зазначав, що зазначені вище дії відповідачів підтверджують факт існування ризику того, що до моменту ухвалення рішення у даній справі ними можуть вчинятися дії спрямовані на унеможливлення його виконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, забезпечивши позов шляхом арешту, суди попередніх інстанцій досягли балансу інтересів сторін.

Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову - гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому посилання в касаційній скарзі на неспівмірність обраного заходу забезпечення позову є безпідставними.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки метою застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 є запобігання ускладненню чи унеможливленню захисту прав ОСОБА_1.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Центрум Капітал" на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною 4 статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 390, частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити товариству з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал" строк на касаційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал" на ухвалу Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 24 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення його позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій", товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Капітал", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про визнання недійсним договору іпотеки та застосування наслідків недійсності, зняття обмеження нерухомого майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов