Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2020 року у справі №412/5498/2012

Ухвала

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 412/5498/2012

провадження № 61-15503ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки і стягнення штрафу за предметом іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М., про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки за заявою Акціонерного товариства "Мегабанк" про видачу дублікатів виконавчих листів і поновлення строку пред'явлення їх до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ
"Мегабанк "), назву якого було змінено на Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"), до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки і стягнення штрафу за предметом іпотеки задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн, з яких: 62 079,57 грн - в рахунок суми погашення заборгованості; 19 382,29 грн - сума пені за недотримання строків сплати нарахованих процентів; 6 969,14 грн - штраф за невиконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення; 10 892,48 грн - штраф за несвоєчасну сплату нарахованих процентів; 28 605,90 грн - штраф за невиконання взятих на себе обов'язків, передбачених пунктами 3.2.4,3.2.15 договору. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як майнових поручителів на користь ПАТ "Мегабанк" штраф за неналежне виконання умов іпотечного договору від 30 жовтня 2007 року № 113-03П/2007 в розмірі 61 298,40 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" 1 892,27 грн судових витрат. В задоволенні решти вимог ПАТ "Мегабанк" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2013 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року було змінено в частині стягнення судового збору. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" по 804,75 грн судового збору. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 звернено стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

На виконання зазначених судових рішень 19 та 24 лютого 2014 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська були видані виконавчі листи.

У квітні 2019 року АТ "Мегабанк" звернулося до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів і поновлення строку пред'явлення їх до виконання, посилаючись на те, що оригінали виконавчих листів № 412/5498/2012 щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн були втрачені при поштовому пересиланні з органу виконання судових рішень, на виконанні якого ці виконавчі листи перебували.

Оскільки наведені обставини виникли не з його вини, банк просив видати дублікати відповідних виконавчих листів і поновити строк пред'явлення їх до виконання.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, заяву АТ "Мегабанк" задоволено. Видано дублікати виконавчих листів № 412/5498/2012 відносно боржників ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення з них на користь АТ "Мегабанк" заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн. Поновлено строк пред'явлення виконавчих листів № 412/5498/2012 відносно боржників ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення з них на користь АТ "Мегабанк" заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн до виконання.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року підлягає примусовому виконанню, однак до цього часу залишається невиконаним.

Наведені заявником обставини і досліджені докази дають підстави для висновку про поважність причин пропуску АТ "Мегабанк" строків для пред'явлення виконавчих документів до виконання та необхідність поновлення цих строків. Оскільки оригінали виконавчих документів були втрачені не з вини заявника, а при направленні їх засобами поштового зв'язку, то враховуючи поважність причин пропуску строків на пред'явлення їх до виконання, необхідно видати дублікати цих документів.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ "Мегабанк".

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що заява АТ "Мегабанк" подана після закінчення строків для пред'явлення виконавчих листів до виконання без поважних на це причин. Банк як стягувач у виконавчому провадженні повинен був цікавитися станом виконання. АТ "Мегабанк" не надало належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви банку.

Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Постанова апеляційного суду за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає перегляду судом касаційної інстанції, оскільки ухвала суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання оскаржувалася в апеляційному порядку на підставі пункту 24 частини 1 статті 353 ЦПК України, яка відсутня в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягають касаційному оскарженню в силу вимог закону, то у відкритті касаційного провадження в означеній частині необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Разом з тим касаційне провадження в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо видачі дублікатів виконавчих документів також не підлягає відкриттю з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що у березні 2019 року ПАТ "Мегабанк" звернулося до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний ВДВС) з метою з'ясування стану виконавчих проваджень, які перебували на його виконанні щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2011 року № 113-03П/2007 за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн.

Соборний ВДВС повідомив йому, що зазначені виконавчі листи були повернуті ПАТ "Мегабанк" разом з постановами про повернення виконавчих документів стягувачеві листами від 26 березня 2019 року за вихідними № 15171/13.3-47/15 та 15179/13.3-47/15. Вказані виконавчі листи повторно на виконання до Соборного ВДВС не надходили.

Однак у Соборному ВДВС відсутня інформація про отримання ПАТ "Мегабанк" зазначених листів.

Крім того, Соборному ВДВС не повертався поштовий конверт з оригіналами виконавчих листів.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

В той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) викладено такий правовий висновок: "Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку".

Враховуючи встановлений судами факт втрати виконавчих листів у цій справі, а також те, що строк для пред'явлення їх до виконання поновлено, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих листів є правильним.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, однак оскаржувані судові рішення в означеній частині не можуть бути переглянуті в касаційному порядку, а тому наведені заявником доводи щодо безпідставного поновлення цього строку не можуть братися до уваги.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального і процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо видачі дублікатів виконавчих документів необхідно відмовити на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення у справі № 412/5498/2012 до розгляду касаційної скарги.

Керуючись статтями 260 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки і стягнення штрафу за предметом іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М., про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки за заявою Акціонерного товариства "Мегабанк" про видачу дублікатів виконавчих листів і поновлення строку пред'явлення їх до виконання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов