Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.05.2020 року у справі №185/9883/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 185/9883/19

провадження № 61-6841ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля",

розглянувши касаційну скаргу адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"), про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 150 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів у відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у дохід держави 1 500 грн у відшкодування судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року - без змін.

Не погоджуючись із рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, адвокат Гузєв І. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1,9 квітня 2020 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити зазначені судові рішення, стягнувши з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 834 600 грн.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Підставою касаційного оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокузаявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 227/1240/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/19 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області виходив із глибини та тривалості моральних страждань, завданих ОСОБА_1.

З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився, оскільки не встановив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій за матеріалами справи установили, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, який трапився ІНФОРМАЦІЯ_2 на шахті ім. Героїв Космосу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Відповідно до змісту акта № 2 за формою Н-1 від 25 квітня 2018 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 5 годині з ОСОБА_2, електрослюсарем підземним Філії "Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", суди установили, що ймовірно смертельна травма відбулась у результаті обриву обвідного блоку в ході дії на нього каната лебідки 1ЛГКН через недосконале кріплення цього блоку і знаходження потерпілого у небезпечній зоні, на відстані не більше 15 метрів від нього, а причиною настання нещасного випадку стали недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо; порушення трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та невиконання посадових обов'язків.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" ("Sokurenko and Strygun v Ukraine") від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Згідно змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина 2 статті 153 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України).

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили із того, що внаслідок смерті ОСОБА_2 його матері завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", та при визначенні суми моральної шкоди правильно врахували принципи розумності і справедливості.

Доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 227/1240/17, відхиляються касаційним судом, оскільки прийняті за інших встановлених судами обставин справи.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/19 відхиляються касаційним судом, оскільки у Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана постанова відсутня і у справі № 213/4098/19 не приймалася.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга адвоката Гузєва І. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухваленими із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Гузєва І. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов