Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2020 року у справі №1506/6090/2012

Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 1506/6090/2012

провадження № 61-2032св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області, Відділ Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_3, третя особа - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії,

розглянув заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від позову до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_3, третя особа Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_3, третя особа Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що рішенням Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 22 жовтня 2007 року їм у спільну сумісну власність були передані земельні ділянки загальною площею 0,55 га по АДРЕСА_1, які раніше знаходилися у їх користуванні з серпня 1989 року. При виготовленні технічної документації на ці земельні ділянки була виявлено накладення меж сусідньої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, на їхню земельну ділянку.

Враховуючи викладене, позивачі просили: скасувати рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 27 липня 2005 року про передачу відповідачеві у приватну власність земельних ділянок площею 0,246 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1; визнати державні акти на право власності відповідача на зазначені земельні ділянки недійсними.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і кримінальних справ від 15 березня 2017 року скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2016 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 жовтня 2007 року серія ЯЕ № 649436, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею - 0,246 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.07.516.00453.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія від 26 жовтня 2007 року ЯЕ № 649437, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею - 0,250 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.07.516.00452. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 633,89
грнсудового збору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у якому позивач просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, акасаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, витребувано матеріали справи № 1506/6090/2012 із Біляївського районного суду Одеської області та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року матеріали справи № 1506/6090/2012 надійшли до Верховного Суду.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду заяви про відмову від позову, в яких зазначили, що спір вирішено мирним шляхом, тому вони відмовляються від позовних вимог та просять закрити провадження у справі.

Наслідки прийняття судом відмови від позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомі, про що зазначено ними у поданих заявах.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 -3 , 5 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 , частини 2 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил статті 408 ЦПК України, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статті 408 ЦПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених пункту 6 частини 1 статті 409 ЦПК України випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

У зв'язку із поданням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв про відмову від позову, яка відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, суд касаційної інстанції приймає відмову позивачів від позову, визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриває провадження у справі. Підстав для неприйняття відмови позивачів від позову не встановлено.

Керуючись статтями 255 408 409 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від позову до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_3, третя особа - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Визнати нечинними рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_3, третя особа - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик