Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2020 року у справі №393/105/18

Ухвала

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 393/105/18

провадження № 61-17976 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просила стягнути грошові кошти в загальній сумі 349 327,80 грн.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти

в загальній сумі 349 327,80 грн, що складаються з: 150 000,00 грн - сума боргу, 161 910,00 грн - інфляційні втрати, 16 656,16 грн - 3 відсотка річних, 20 761,64
грн - пеня.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року у зв'язку зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу у зв'язку з тим, що наявна ухвала Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року (надійшла до суду 04 грудня 2020 року), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та поновити їй строк для подачі апеляційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Виходячи з положень статей 55, 129 Конституції України, застосування

та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ЦПК України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга

на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини 2 статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України, незалежно

від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або

не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, виходячи з аналізу частини 2 статті 358 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу, має довести,

а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено, що суд

за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був присутнім у судовому засіданні 28 березня 2019 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 28 березня

2019 року та отримав копію вступної та резолютивної частини рішення. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримала копію рішення засобами поштового зв'язку 14 квітня

2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином, обґрунтованими є висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року.

При цьому апеляційний суд вірно встановив, що заявником

в апеляційній скарзі не обґрунтовано поважності причин пропуску строку відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа "Олександр Шевченко проти України" рішення від 26 квітня 2007 року, справа "Трух проти України" рішення від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним

з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише

з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

За таких обставин, відмова у відкритті апеляційного провадження

є законною та обґрунтованою, оскільки відповідає частині другій

статті 358 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Кропивницького апеляційного суду

від 05 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 вдруге подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року з тих самих підстав.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 вже оскаржувала дане рішення суду в апеляційному порядку та ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року їй відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з підстав спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення для подання апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 не надала обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та не довела поважності пропуску строку для подачі апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вмотивовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року

у зв'язку з повторним оскарженням тією самою особою одного і того судового рішення.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене

з додержанням норм процесуального права та з'ясуванням обставин, що мають значення при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, відповідністю висновків апеляційного суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 149, 150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики,

а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року є необґрунтованою

та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник