Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2020 року у справі №711/10758/18

Ухвала

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 711/10758/18

провадження № 61-10935ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок систематичного порушення обліково-реєстраційної дисципліни, зловживання службовим становищем та службової недбалості працівників Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Черкаський ВП ГУНП в Черкаській області) було: приховано від єдиного обліку заяву ОСОБА_1 від 17 грудня 2015 року щодо пошкодження огорожі по межі та незаконного демонтажу частини паркану на АДРЕСА_1 ОСОБА_3, та, відповідно, не притягнуто останню до відповідальності за вчинене самоправство; своєчасно не внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та не розпочато кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 від 23 березня 2016 року щодо нанесення їй та її матері ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_3; приховано від єдиного обліку заяву ОСОБА_1

від 05 квітня 2016 року демонтажу огорожі по межі домоволодінь АДРЕСА_2

ОСОБА_3 з групою невідомих осіб та в присутності дільничних Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, та, відповідно, не притягнуто ОСОБА_3 до відповідальності за вчинене самоправство.

Разом з тим, за заявою ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року розпочато досудове розслідування за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 364 та частиною 1 статті 367 КК України, у зв'язку із порушеннями працівниками ГУНП в Черкаські області, вказаними у висновку службового розслідування від 10 лютого 2017 року.

Слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Черкаської області (далі - СВ Прокуратури Черкаської області) неодноразово виносились постанови про закриття зазначеного кримінального провадження, які були скасовані ухвалами слідчих суддів.

Остання постанова про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2018 року залишена без змін ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08 травня 2018 року. Однак, позивачі вказують, що наявність вказаних у висновку службового розслідування

від 10 лютого 2017 року порушень в діях працівників поліції не заперечувалась слідчим, тобто у постанові слідчого визнано факт наявності події кримінального правопорушення, підтверджено в судовому засіданні та вказано в ухвалі слідчого судді.

Позивачі вказують, що систематична бездіяльність поліції при розгляді звернень ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_2 завдає їм суттєвих моральних страждань, які виражаються у сильних душевних стражданнях, оскільки держава в особі правоохоронного органу не тільки не захистила порушене конституційне право позивачів, яке підлягає захисту, а й сама його порушила.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд стягнути з Державного бюджету через ДКСУ шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на їх користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної особам незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, в розмірі по 100 000 грн кожній.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2020 року (у складі судді Позарецької С. М. ) у задоволенні позову

ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року

(у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М. ) рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1

10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2

6 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22 липня 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в якій скаржники просять змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій даній справі є відшкодування моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивачі її визначили у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 200 000 грн, яка станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 та пунктом 3 Розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Заявники зазначають, що справа підлягає касаційному перегляду на підставі підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Однак, зазначені доводи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення справа для учасників справи, які подають касаційну скаргу, відповідно до підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими та такими, що не підтверджують підстави для необхідності відкриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну та предмет позову, обставини конкретної справи, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко