Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №712/10454/19

Ухвала

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 712/10454/19

провадження № 61-4816ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2019 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

Позов обґрунтовано тим, що 27 березня 2019 року Соснівським районним судом м.

Черкаси прийнято рішення про стягнення з нього аліментів на користь повнолітньої дочки ОСОБА_2, що продовжує навчання у розмірі 1 000 грн щомісяця, починаючи з 16 серпня 2019 по 01 липня 2023 року. Вказував, що у зв'язку зі значним погіршенням його матеріального стану, виконання рішення суду про сплату аліментів у розмірі 1 000 грн на місяць для нього є неможливим, що призвело до заборгованості. Зазначив, що перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, не має роботи, перебуває з грудня 2018 року на обліку в Черкаському центрі зайнятості в пошуках роботи та отримує соціальну допомогу по безробіттю у розмірі 610 грн на місяць, заощадження закінчилися, а інших доходів не має. У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем змушений був звернутися до соціальної служби, та отримує соціальну допомогу від держави у вигляді субсидії на сплату житлово-комунальних послуг. Крім того зазначив що його батько тяжко хворіє на рак та інші хвороби, отримує мінімальну пенсію, а тому також потребує його допомоги. ОСОБА_2 навчається у Вінницькому національному медичному університеті ім. Пирогова на денній формі навчання - за кошти державного замовлення, мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що належить її матері ОСОБА_3, тому витрат на оплату навчання та проживання не потребує. Крім того, у власності ОСОБА_2 перебуває квартира АДРЕСА_2, яка здається нею в оренду за 5 000 грн на місяць. Також, мати відповідачки ОСОБА_3 має дохід більше 30 000 грн на місяць від здійснення підприємницької діяльності, пенсії та роботи за основним місцем роботи, тож має змогу сплачувати на утримання доньки щонайменше 7 500 грн на місяць, що в повній мірі забезпечує всі потреби повнолітньої дочки.

22 листопада 2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій він вказав, що його батьку ОСОБА_4 була встановлена перша група інвалідності з потребою постійного стороннього догляду; у зв'язку із закінченням строку надання допомоги по безробіттю була припинена грошова допомога у розмірі 610 грн на місяць; у зв'язку здійснення догляду за хворим батьком з 18 жовтня 2019 року йому була призначена департаментом соціальної політики Черкаської міської ради компенсація у розмірі 301 грн на місяць за надання соціальних послуг інваліду першої групи. Таким чином, його матеріальне становище значно погіршилося.

Просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду до 150 грн на місяць, та визнати строк сплати аліментів до 23-річчя ОСОБА_2, а саме до 24 листопада 2022 року.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2019 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Вовка А. І., про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 4 500 грн.

Постановами Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати за надання правничої допомоги під час перегляду рішення суду апеляційним судом в сумі 3 900 грн.

Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2019 року у справі за позовом залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи апеляційним судом в сумі 3 000 грн.

У касаційній скарзі, поданій 11 березня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції, постанови апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 та пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в цій справі є зменшення розміру аліментів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200).

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2019 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко