Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2019 року у справі №405/2133/19

Ухвала

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 405/2133/19

провадження № 61-19095ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі колегії суддів Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 квітня 2010 року стягнуто з відповідача на її користь на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ~money0~ щомісячно, але не менше

30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що визначена сума аліментів не є достатньою для забезпечення належного утримання дитини її навчання та розвиту, відповідач є приватним підприємцем та має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, просила змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання сина у розмірі ~money1~ щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на розмір 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до його повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня

2019 року в частині розміру аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2019 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині рішення судупершої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 постанову Кропивницького апеляційного суду від

23 вересня 2019 року у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги зміну розміру та способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача ~money2~ щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на розмір 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від

23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дитини, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик