Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.06.2018 року у справі №593/825/17

Ухвала

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 593/825/17

провадження № 61-34982ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В.П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Бережанського районного суд Тернопільської області від 28 грудня

2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від

03 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з урахуванням неодноразових уточнених позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 54 699,17 грн.

Заочним рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2017 року відмовлено в повному обсязі у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_4 ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня

2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Заочне рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2017 року залишено без змін.

24 квітня 2018 року через засоби поштового зв'язку представник

ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Бережанського районного суд Тернопільської області від 28 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 54 699,17 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 176 200,00 грн (1762,00 грн х 100).

Тобто зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, заочне рішення Бережанського районного суд Тернопільської області від 28 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року прийняті у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1

ОСОБА_2 подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працюючого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило