Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2020 року у справі №125/2722/19

Ухвала

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 125/2722/19

провадження № 61-18750ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її

батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом була її мати - ОСОБА_4,

яка ІНФОРМАЦІЯ_2 також померла та за життя прийняла спадщину після чоловіка, однак не оформила спадкових прав, тобто не отримала правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що після смерті матері відкрилась спадщина, яка складалася: із житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок, які знаходяться на території Антонівської сільської ради Барського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавиці

ОСОБА_5 є її доньки, а саме: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_1 вказує, що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, в зв'язку з юридичною необізнаністю, а також внаслідок дій відповідача, яка обманним шляхом заволоділа всім спадковим майном. Також нотаріус не повідомив її про заведення спадкової справи та відкриття спадщини, чим порушив вимоги порядку оформлення спадщини.

В ході розгляду справи по суті, в обґрунтовування позовних вимог поважності причин позивачка вказала на те, що хворіла.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області

від 31 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 терміном три місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, передбачений статтею 1272 ЦК України, з поважних причин, внаслідок тривалої хвороби.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені позивачем обставини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду

від 17 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У січні 2021 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнена редакція касаційної скарги.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто.

В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 просить постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2020 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,

від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини у зв'язку з юридичною необізнаністю, а також внаслідок дій відповідача, яка обманним шляхом заволоділа всім спадковим майном. Також нотаріус не повідомив її про заведення спадкової справи та відкриття спадщини, чим порушив вимоги порядку оформлення спадщини.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина за законом.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за законом була його дружина - (мати позивача) ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, однак не оформила спадкових прав.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина за законом, яка складалася: із житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок, які знаходяться на території Антонівської сільської ради Барського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом, на майно померлої є її діти - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2.

Згідно з копії спадкової справи, заведеної після померлої ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. В заяві відповідач зазначила, що крім неї інших спадкоємців на майно немає.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові

від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18,

від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 судам роз'яснено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи касаційної скарги щодо юридичної необізнаності спадкоємця щодо строку та порядку прийняття спадщини не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Саме по собі неповідомлення нотаріусом спадкоємця за законом першої черги про відкриття спадкової справи після смерті спадкодавця не є безумовною підставою для висновку про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України передбачені строки для подання заяви про прийняття спадщиниабо відмови від прийняття спадщини, яке залежить від волі спадкоємця за законом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановивши, що з дня закінчення строку прийняття спадщини (09 травня 2012 року) і до дня звернення позивача із цим позовом (21 грудня

2020 року) минуло більше восьми років, а наведені позивачем обставини пропуску цього строку не є поважними, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Встановивши, що причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачем є неповажними, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку і Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 260, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун