Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2020 року у справі №173/707/19

Ухвала

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 173/707/19

провадження № 61-10453ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №173/251/17 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що 31 липня 2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 173/251/17 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На підставі вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження № 55952325 у Верхньодніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 10 січня 2019 року ОСОБА_1 із сайтуЄдиного реєстру боржників дізнався, що відносно нього відкрито ще одне виконавче провадження №5424021, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Так, 18 лютого 2019 року з відповіді державної виконавчої служби на його звернення йому стало відомо, що відносно нього відкрито два виконавчих провадження по одній і тій же заборгованості, а саме: виконавче провадження № 55952325 на підставі виконавчого листа № 173/251/17 від 21 грудня 2017 року, виданого Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2014 року, за яким тіло кредиту складає 4 760 грн 56 коп. ; виконавче провадження № 5424021 на підставі виконавчого напису № 873 від 06 лютого 2017 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2014 року, за яким тіло кредиту складає 4 760 грн 56 коп. Вказував, що оскільки він отримував картку у ПАТ КБ "Приватбанк" тільки один раз - 30 січня 2014 року, є підстави вважати що виконавче провадження № 55952325 і виконавче провадження № 5424921 відкриті з однієї і тієї ж самої підстави. На час ухвалення рішення Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області не було відомо про стягнення з нього заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому 31 липня 2017 року судом було ухвалено рішення, після якого відбулося подвійне стягнення по одній і тій же заборгованості. Оскільки заборгованість за виконавчим написом № 873 від 06 лютого 2017 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., почала стягуватись раніше за рішення суду, тому має місце скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з нього заборгованості.

Вказує на те, що заявлена ним нововиявлена обставина є істотною, тобто впливає на результат розгляду справи судом. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року у справі № 173/251/17 та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Залишено в силі рішення від 31 липня 2017 року, ухвалене Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 січня 2014 року, яка виникла станом на 14 липня 2016 року в загальній сумі 13 026 грн 81 коп., яка складається з: 4 760 грн 56 коп. - заборгованості за кредитом; 7 169 грн 74 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 500 грн - штрафу (фіксована частина); 596 грн 51 коп. - штрафу (процентна складова).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з відповідача стягнуто заборгованість за виконавчим написом нотаріуса і за рішенням суду за одним і тим же кредитним договором, але заборгованість стягнута за різні періоди та в різних сумах. Тобто предмет стягнення за рішенням суду відрізняється від предмету стягнення за виконавчим написом, вчиненим нотаріусом. Таким чином дана обставина не є істотною для ухваленого рішення, а усунення подвійного стягнення можливе на стадії виконання рішення суду та виконавчого напису, шляхом вчинення злагоджених дій боржника, заявника ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості за кредитним договором і позивача у справі АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині відкликання, закриття стягнення за одним із виконавчих документів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини, на які посилається у своїй заяві ОСОБА_1 є новими, а не нововиявленими, у розумінні статті 423 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

В уточненій касаційній скарзі, яка надійшла на виконання ухвали суду від 29 липня 2020 року про усунення недоліків, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернулася з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина 4 , 5 статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

З огляду на зазначене, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Судами встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк ". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 13 026 грн 81 коп., з яких: 4 760 грн 56 коп. - заборгованість за кредитом; 7 169 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 596 грн 51 коп. - штраф (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати в сумі 1 184 грн 46 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 55952325 у Верхньодніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Також, установлено, що відносно ОСОБА_1 відкрито два виконавчих провадження: № 55952325 від 12 березня 2018 року та № 54240321 від 06 липня 2017 року.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що він отримував картку у ПАТ КБ "Приватбанк" лише один раз - 30 січня 2014 року, тому є підстави вважати, що виконавче провадження № 55952325 і виконавче провадження № 5424921 відкриті з однієї і тієї ж самої підстави. На час ухвалення рішення Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року не було відомо про стягнення з нього заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому суд 31 липня 2017 року ухвалив рішення, після якого відбулося подвійне стягнення по одній і тій же заборгованості, що на думку заявника, є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Установлено, що підставою для вчинення виконавчого напису № 873 від 06 лютого 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. є заборгованість ОСОБА_1, яку банк просив стягнути за кредитним договором б/н від 30 січня 2014 року за період з 30 січня 2014 року по 21 грудня 2016 року в сумі 24 022 грн 89 коп., яка складається з: 4 760 грн 56 коп. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 18 118 грн 38 коп. - залишок заборгованості за процентами; 1 143 грн 95 коп. - штраф.

Отже, з відповідача було стягнуто заборгованість за виконавчим написом нотаріуса від 06 лютого 2017 року та за рішенням суду від 31 липня 2017 року за кредитним договором б/н від 31 січня 2014 року, але заборгованість стягнута за різні періоди часу та в різних сумах.

Доказів на підтвердження того, що вказаний виконавчий напис нотаріуса від 06 лютого 2017 року було виконано боржником на час ухвалення рішення суду від 31 липня 2017 року матеріали справи не містять.

Таким чином, обставини, на які посилається ОСОБА_1 для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не можуть бути підставою для перегляду рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року, з урахуванням заявлених вимог та не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену у цьому судовому рішенні.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що наведені заявником підстави та обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2, строк на касаційне оскарження ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

Є. В. Петров