Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №626/686/19

Ухвала

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 626/686/19

провадження № 61-6471зно20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 06 червня 2019 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 06 червня 2019 року про виправлення арифметичної помилки, позов задоволено частково.

Розірвано Договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 08 грудня 2016 року, плошею 17,0943 га (кадастровий номер 6323385500:10:000:0174), що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19 грудня 2011 року в інтересах ОСОБА_1.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 58 704 грн 91 коп. та 1 379 грн 59 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 06 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати відмовлено.

04 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами на підставі частини 1 статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що нововиявленою обставиною для Верховного Суду є постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 220/1897/16ц та постанова Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 396/576/16-ц, в якій судді Верховного Суду з іншою правовою позицією не віднесли справу про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості по орендній платі до малозначних. Також нововиявленою обставиною є питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки задовольняючи позов частково суд першої інстанції зробив висновок, що належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією про наявність плати коштів із земельного податку та оренди землі. Тобто, акт прийняття-передачі коштів в рахунок орендної плати по договору оренди землі від 08 грудня 2016 року № 2 від 10 грудня 2016 року, розписка від 10 грудня 2016 року є неналежними доказами у справі як підтвердження сплати та отримання орендної плати.

У прийнятті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина 2 статті 423 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частин 1 та 2 статті 425 ЦПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Виключень із цього правила ЦПК України не містить.

Тобто, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснювати той суд, рішенням, постановою або ухвалою якого закінчено розгляд справи та вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до зазначених вимог закону переглянуті за нововиявленими обставинами можуть бути лише ті судові рішення суду касаційної інстанції, якими рішення було змінено, постановлено нове рішення, закрито провадження у справі або залишено заяву без розгляду.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Ухвала Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної ухвали суду касаційної інстанції не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття провадження.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив в ухвалах від 16 січня 2020 року у справі № 359/2216/15 (провадження № 61-587зно20); від 23 січня 2020 року у справі № 568/961/16-ц (провадження № 61-393зно20); від 20 лютого 2020 року у справі № 757/26172/17-ц (провадження № 61-3258зно20).

Керуючись статтями 423, 425 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Заяву разом з доданими до неї матеріалами повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська