Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2021 року у справі №754/14373/19

Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 754/14373/19

провадження № 61-12044ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 26 листопада 2020 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів:

Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю. Ес. Ай" про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю. Ес. Ай" (далі - ТДВ "СК "Ю. Ес. Ай") про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивував посилаючись на те, що 13 лютого 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки KIA Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який постановою Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ "СК "Ю. Ес. Ай" згідно полісу

від 28 грудня 2017 року № АМ 2732323.

14 травня 2019 року ТДВ "СК "Ю. Ес. Ай" виплатило ОСОБА_1 на підставі звіту про вартість матеріального збитку від 25 березня 2018 року № 41D-39/0 частину страхового відшкодування в розмірі 72 639,66 грн.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 18 вересня 2019 року № 35/19, складеного судовим експертом Черкашиним Ю. І., вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки KIA Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 233 373,29 грн Також позивач витратив 560,00 грн. на транспортування пошкодженого автомобіля та 1 000,00 грн на проведення розробки пошкоджень автомобіля, що в сукупності становить суму майнового збитку в розмірі 234 933,29 грн.

Посилаючись на те, що розмір матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є значно більшим ніж виплачено страховою компанією, позивач просив стягнути з ТДВ "СК "Ю. Ес. Ай" різницю між лімітом відповідальності (100 000,00 грн. ) та фактично виплаченою сумою, що становить 27
360,34 грн; стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 134 933,29 грн, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 3 500,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 50 000
грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопад 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 58
567,44 грн та на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 26 листопада 2020 року задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 46 599,52 грн, та на відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 26 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 10 червня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 212 293,63 грн яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю. Ес. Ай" про відшкодування майнової та моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак