Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2020 року у справі №754/13321/19

Ухвала

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 754/13321/19-ц

провадження № 61-3253ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі

за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1, заінтересована особа - Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції

в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт,

що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1),

ІНФОРМАЦІЯ_1, за національністю є "єврей/єврейка".

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м.

Києва від 13 вересня 2019 року залишено без змін.

18 лютого 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 19 лютого 2020 року) у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження -

це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом

не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений

у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, (провадження № 11-381апп19), зроблено висновок, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу,

та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження,

а також статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню

чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання

чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловлено, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19).

Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із заявою про встановлення факту належності осіб до певної національності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, так як у обраний заявниками спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_6 не позбавлена права звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану, як суб'єкта владних повноважень, з метою внесення змін до актового запису про народження у частині національності, а у випадку відмови - оскаржити такі дії в суді в порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року

у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1, заінтересована особа - Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції

в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник