Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.04.2021 року у справі №621/1869/17

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 621/1869/17

провадження № 51-2103 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Золочевського С. О., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

За вироком Зміївського районного суду Харківської області від 16 вересня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1, судимий вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, в силу статті 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням, ухвалою Зміїївського районного суду Харківської області від 24 лютого 2020 року скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням та ОСОБА_1 направлений для відбування призначеного покарання, строк якого рахується з 27 липня 2020 року,

визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 2631, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 2631 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначено покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

До набрання вироком законної сили засудженого ОСОБА_1 тимчасово залишено в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Строк відбування покарання ОСОБА_1, з урахуванням строку відбутого покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року та строку тимчасового залишення в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", рахується з дня затримання та направлення до ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - 28 липня 2020 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції закону від 26 листопада 2015 року №838-VІІІ, зараховано ОСОБА_1 у строк відбутого покарання строк перебування в слідчому ізоляторі у зв'язку з розглядом цього кримінального провадження з дня переведення до слідчого ізолятора - 3 вересня 2020 року до дня ухвалення цього вироку - 16 вересня 2020 року, з розрахунку один день перебування в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що наприкінці листопада 2016 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з належного ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2.

Того ж часу в с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_1, шляхом зриву замку з дверей, проник до вказаного житлового будинку, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 28 521 грн 24 коп, чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

В листопаді 2017 року в нічний час в с. Чемужівка Зміївського району Харківської області у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна з належного ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_3.

Того ж часу в м. Змієві Харківської області ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийшли до вказаного домоволодіння, де діючи за попередньою змовою групою осіб, перелізли через паркан на територію домоволодіння, шляхом зриву замку з дверей проникли до приміщення ангару, звідки повторно таємно викрали належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 25 899 грн 66 коп, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

На початку лютого 2018 року у вечірній час в смт Зідьки Зміївського району Харківської області у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна з території належного ОСОБА_6 домоволодіння АДРЕСА_4.

Того ж часу в смт Зідьки Зміївського району Харківської області, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, прийшли до вказаного домоволодіння, з території якого, шляхом вільного доступу повторно таємно викрали дві стулки воріт, з чорного металу, загальною вартістю 2000 грн 00 коп., чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

26 червня 2018 року близько 02:00 години в с. Чемужівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_1 перебував по АДРЕСА_4, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Того ж числа та часу в с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_1 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_5, шляхом вільного доступу потрапив до території подвір'я, де виставив віконне скло та проник до житлового будинку, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 10 097 грн 37 коп, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

На початку серпня 2018 року в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 перебував у гаражі за місцем свого проживання, де у нього виник умисел на переробку мисливської рушниці у обріз рушниці. Того ж часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_1, шляхом укорочення стволу та видалення прикладу, незаконно переробив гладкоствольну одноствольну куркову мисливську рушницю 16 калібру, моделі ЗК № НОМЕР_1, у обріз, який, без передбаченого законом дозволу зберігав в будинку за місцем свого проживання до 11 лютого 2019 року. У цей день, в період часу з 17:15 до 18:05 години за вищевказаною адресою за місцем проживання ОСОБА_1 вказаний обріз було виявлено та вилучено працівниками поліції.

Зазначеними діями, по епізодах таємного викрадення майна потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, засуджений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, у тому числі, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло та інше приміщення; по епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_6, - таємне викрадення чужого майна, повторно та за попередньою змовою групою осіб; незаконну переробку вогнепальної зброї, а також зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

УхвалоюХарківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги адвоката Міщенко І. І., засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 16 вересня 2020 року у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та в частині вирішення питання щодо зарахування строку попереднього ув'язнення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в строк покарання.

Призначено ОСОБА_1 на підставі ст. 691 КК України за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вказано вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 2631 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі частини ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цією ухвалою, більш суворим, призначеним вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2019 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції закону від 26 листопада 2015 року №838-VІІІ, зарахувано ОСОБА_1 у строк відбутого покарання строк перебування в слідчому ізоляторі у зв'язку з розглядом цього кримінального провадження з дня переведення до слідчого ізолятора - 3 вересня 2020 року до дня набрання оскаржуваним вироком законної сили, тобто до 21 січня 2021 року включно, з розрахунку один день перебування в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор Золочевський С. О., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував закон, який не підлягав застосування - ст. 691 КК України.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з ч. 1 ст. 691 КК за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених ч. 1 ст. 691 КК , відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини ч. 1 ст. 691 КК .

Суд апеляційної інстанції врахувавши наявність обставин, які пом'якшують покарання засудженому, а саме щире каяття, що виявилося у критичній оцінці своєї поведінки та готовності нести кримінальну та цивільну відповідальність; активне сприяння розкриттю злочинів шляхом надання правдивих показань щодо їх обставин; відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6, часткове відшкодування шкоди потерпілим шляхом повернення викраденого майна ОСОБА_2, а також ОСОБА_7, який претензій до обвинуваченого не має, про що подав відповідну заяву, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69-1 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

З наведеними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду та вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційних скарг адвоката Міщенко І. І. та засудженого ОСОБА_1 рішення суду апеляційної інстанції є належним чином вмотивованим та обґрунтованим.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора Золочевського С. О. та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Золочевського С. О. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко І. В. Іваненко С. Б. Фомін