Історія справи

Ухвала ККС ВП від 08.03.2021 року у справі №753/10279/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 753/10279/20

провадження № 51-1074ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Трофімова Сергія Станіславовича на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, жителя того ж міста (АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

встановив:

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання, із застосовуванням частиною 2 статті 307 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 травня 2020 року о 00 год 00 хв неподалік міста Бориспіль Київської області знайшов особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс у невстановленій кількості та поклав до кишені куртки, в яку був одягнутий, де почав незаконно зберігати. Після чого незаконно перевіз вищезазначений засіб до свого помешкання на АДРЕСА_1, де розфасував частину наркотичного засобу по поліетиленовим пакетам.

20 травня 2020 року о 04 год 40 хв 30 вищезазначених згортків, із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, загальною масою 26,65 г було виявлено та вилучено за місцем проживання ОСОБА_1 у ході особистого обшуку у кишені його куртки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник Трофімов С. С. не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно його підзахисного ОСОБА_1 з підстав неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість, просить їх змінити та застосовувати приписи статті 75 КК.

В обґрунтування викладених вимог стверджує, що обставини, враховані при застосовуванні положень частини 1 статті 69 КК, давали судам підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, не в повній мірі було враховано перше притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики з місця роботи і проживання, а також ведення ним після затримання законного способу життя.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Згідно статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Положеннями статті 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи засудженому покарання за інкримінований злочин, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психолога не перебуває, має позитивні характеристики.

Обставинами, які пом'якшують покарання, місцевий суд визнав щире каяття засудженого, активне сприяння у розкритті злочину та критичне ставлення до своєї поведінки, при цьому встановивши відсутність обставин, які згідно зі статтею 67 КК обтяжують призначене покарання.

А тому, враховуючи викладене, з огляду на молодий вік засудженого та відсутність у нього судимостей, суд першої інстанції дійшов до переконання про можливість призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 307 КК, застосувавши приписи частини 2 статті 307 КК.

Констатуючи, що саме таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення засудженого та сприятиме виконанню мети покарання, передбаченої частини 2 статті 307 КК.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів, та, виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, вважає покарання, призначене ОСОБА_1, справедливим та домірним вчиненому.

Доводи сторони захисту про можливість застосування приписів статті 75 КК були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, однак у ході судового розгляду визнанні безпідставними. Як обґрунтовано зазначено апеляційним судом, встановлені у справі обставини не можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням у розумінні статті 75 КК, з чим погоджується і колегія суддів. При цьому Суд наголошує, що обставини справи та дані про особу винного, на які посилається захисник у касаційній скарзі, були враховані судами при призначенні його підзахисному покарання, менш суворого, аніж визначено в санкції інкримінованого злочину.

Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які з додержанням засад верховенство права та законності було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Трофімова Сергія Станіславовича на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінГ. М. АнісімовІ. В. Іваненко