Ухвала

іменем України

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/14561/19

провадження № 51-5112 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Григор'євої І. В., Шевченко Т. В.,

розглянув касаційну скаргу захисника Скуміна Миколи Григоровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року.

Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини

За вироком Деснянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2020 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, ОСОБА_1 засуджено зач.1 ст.311 Кримінального кодексу України (далі - КК)

до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч.2 ст.311 КК - увиді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.1 ст.309 КК - увиді позбавлення волі на строк

2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання щодопроцесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим унезаконному придбанні, зберіганні прекурсорів, стосовно яких встановлено заходи контролю, - сірчаноїта соляної кислот з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини, незаконному придбанні, зберіганні, прекурсору, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлено заходи контролю - фенілнітропропену у великих розмірах з метою його використання для виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, а також у незаконному виготовленні, зберіганні психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, без мети збуту, за обставин детально викладених у вироку.

Як установив суд, з метою використання для виготовлення амфетаміну у невстановлені розслідуванням час та місці, ОСОБА_1 придбав соляну кислоту та рідину, що містить у своєму складі сірчану кислоту, які упродовж певного проміжку часу, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_1, де продовжив зберігати. Під час проведення обшуку 24 червня 2019 року працівниками поліції за вказаною адресою вилученоємкості із вказаними речовинами.

Крім того, ОСОБА_1 з метою подальшого використання для виготовлення амфетаміну у не встановлені розслідуванням час та місці придбав кристалоподібну речовину жовтого кольору, яка містить у своєму складі фенілнітропропен, який упродовж певного проміжку часу, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання за вказаною адресою, де продовжив зберігати. Під час проведення обшуку 24 червня 2019 року працівниками поліції за тією ж адресою вилучено скляну банку з вказаною речовиною, яка міститьу своєму складі фенілнітропропен масою 4,45288 г, що є великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем свого проживання шляхом синтезування виготовив амфетамін, який продовжував зберігати для власного вживання без мети збуту. Під час проведення обшуку 24 червня 2019 року працівниками поліції за вказаним адресою вилучено різні ємкості з речовиною, яка містить у своєму складі амфетамін, загальна масаякого в перерахунку на амфетамін-основу становить 0,86631 г.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності юридичної оцінки вчиненихзасудженим діянь, просить на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 та на підставі ст. 75 ККзвільнити його від відбування покарання. На думку захисника, при призначенні покарання судами не враховано щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів. Вказує, що тяжких наслідків від даного кримінального правопорушення не настало, а також не враховано, що ОСОБА_1 має сталі соціальні зв'язки, допомагає своїм батькам пенсійного віку, має на утриманні повнолітню дитину, яка навчається у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Як убачається з копії вироку, призначаючи ОСОБА_1 захід примусу, місцевий суд, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше судимий, обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів, а також зміст досудової доповіді органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є високий, дійшов умотивованого висновку про неможливість його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства.

Разом із цим місцевий суд, узявши до уваги обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, дані про особу ОСОБА_1, зокрема його вік, стан здоров'я, сімейний стан, а також те, що на спеціальних обліках він не перебуває, неофіційно працює, призначив йому за ч.2 ст.311 ККхоча й найсуворіший вид покарання передбаченого санкцією цієї статті, однак урозмірі наближеному до мінімального, а на підставі ч.1 ст.70 КК України цим покаранням поглинув інші, менш суворі призначені за ч.1 ст.311та ч.1ст.309 КК.

Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд належним чином розглянув їх і, визнавши неспроможними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши переконливе обґрунтування та підстави прийнятого рішення.

Вирок та ухвалавідповідають вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та не викликають сумнівів у їх правильності, а посилання скаржника на надмірну суворість покаранняпри його призначенніє неспроможними.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Скуміна Миколи Григоровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2020 року

та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет І. В. Григор'єва Т. В. Шевченко