Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.09.2021 року у справі №371/534/20

Ухвала

Іменем України

14 вересня 2021 року

м. Київ

провадження № 51-4443 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Кравченка С. І., Ємця О. П.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Лисюк О. В. на вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 9 червня 2021 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Лисюк О. В. звернулись до суду з касаційною скаргою, в якій порушують питання про перегляд у касаційному порядку вироку Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року й ухвали Київського апеляційного суду від 9 червня 2021 року, просять їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Статтею 427 КПК України встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 438 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.

Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Крім того, коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається.

Усупереч наведених положень, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Лисюк О. В., порушуючи питання про скасування судових рішень через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не наводять обґрунтованих підстав, з огляду на положення ст.ст. 412, 413 КПК України. Натомість, переважно наводять доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, оскаржують фактичні обставини кримінального провадження, висловлюють власну версію подій, не погоджуються з оцінкою доказів та визнання їх допустимими, при цьому дають їм свою оцінку, що з огляду на вимоги як ст. 438, так і ст. 433 КПК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений та його захисник просять скасувати вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 9 червня 2021 року та постановити виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Однак, у прохальній частині своєї скарги просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Отже, мотивувальна та прохальна частини скарги суперечать одна одній.

Крім того, заслуговує на увагу той факт, що наведені у касаційній скарзі доводи із їх обґрунтуванням є аналогічними із тими, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 429 КПК України, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Лисюк О. В. залишити без руху і встановити їм строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик С. І. Кравченко О. П. Ємець