Історія справи

Ухвала ККС ВП від 22.10.2020 року у справі №345/1173/19

Ухвала

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 345/1173/19

провадження № 51-5050ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Ємця О. П., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та ухвалу

Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо нього,

встановив:

Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня

2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу, розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк

5 років.

Як встановив суд, 27 січня 2019 року о 03.10 год ОСОБА_1, знаходячись у квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1), діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень завдав потерпілому ОСОБА_2 два удари ножем в грудну клітку, в результаті чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок та ухвалу скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог, вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доказам, що на думку ОСОБА_1, призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції при новому розгляді кримінального провадження щодо нього було порушено вимоги

ч. 2 ст. 416 КПК. Вважає, що судами безпідставно не застосовано до нього положення ст. 69 КК, а також не враховано обставину, яка пом'якшує покарання - з'явлення із зізнанням. При цьому, на думку ОСОБА_1, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи, та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій та перегляду в касаційному порядку

не підлягають.

Твердження касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, що судом першої інстанції було порушено вимоги ч. 2 ст. 416 КПК та погіршено його становище, є безпідставними

та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції й свого підтвердження

не знайшли.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано

за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Зі змісту ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року вбачається, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року було скасовано вирок Калуського міськрайонного суду від 17 квітня 2019 року за апеляційною скаргою прокурора, в тому числі, з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, а тому касаційний суд не вбачає порушень вимог

ч. 2 ст. 416 КПК при посиленні покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК під час нового розгляду в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції

та свого підтвердження не знайшли.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності

та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених

дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні враховуватися обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Статтею 69 КК встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи

ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК,

без застосування положень ст. 69 КК, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,

що згідно ст. 12 КК - є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше судимий, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Зважаючи на наведене, призначене покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом та розміром є пропорційним і співмірним вчиненому та його наслідкам,

а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Посилання у касаційній скарзі засудженого, як на підставу для пом'якшення покарання - з'явлення із зізнанням, з урахуванням особи винуватого й інших обставин кримінального провадження - не є достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК та призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом.

При розгляді кримінального провадження апеляційний суд навів у своєму рішенні суть доводів апеляційної скарги, перевірив їх, проаналізував і дав на них вмотивовані відповіді. З наведеними в ухвалі висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів касаційного суду не вбачає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу

про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги

та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, враховуючи, що з касаційної скарги та копій оскаржених судових рішень вбачається відсутність підстав для її задоволення, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Л. Ю. Кишакевич О. П. ЄмецьВ. В. ЩепоткінаСудді: