Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.11.2020 року у справі №487/1407/20

УХВАЛА

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 487/1407/20

провадження № 51-5409 ск 20

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Крет Г. Р., Шевченко Т. В,

розглянувши касаційну скаргу захисника Нехорошева О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року,

встановила:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її положень, зокрема пунктів 4,5 ч. 2 та ч. 3, не було додержано.

Згідно з цими положеннями у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимоги із відображенням того, у чому полягає незаконність судових рішень. Заявлена скаржником вимога має узгоджуватися з правилами КПК.

Суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту. Відповідно до КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування або зміни оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 438 КПК Суд не перевіряє правильності установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з тих, які було встановлено судами нижчих інстанцій.

Усупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування вироку й ухвали на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення ч. 1 ст. 438 КПК в їх взаємозв'язку. Натомість за змістом скарги, у ній захисник по суті не погоджується з призначеним засудженому покаранням, яке вважає надмірно суворим. Однак при цьому не наводить аргументів саме явної несправедливості обраного заходу примусу, як це встановлено ст. 414 КПК. Отже, й необхідності зміни оспорюваних рішень на підставі ст. 414 КПК, зважаючи також на положення статей 50, 65 Кримінального кодексу України та дискреційні повноваження суду.

Разом із цим, позиція сторони захисту про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції через суворість покарання суперечить статтям 436, 437 КПК.

Крім того, відповідно до статтям 436, 437 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі.

Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо згаданої обставини.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 427 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу захисника Нехорошева О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Григор'єва Г. Р. Крет Т. В. Шевченко