Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.01.2018 року у справі №761/10348/17

Ухвала

Іменем України

09 січня 2018 р.

м. Київ

Справа № 761/10348/17

Провадження № 51-251 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючої - Щепоткіної В.В.,

суддів: Остапука В.І., Кишакевича Л.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Горбаня В.В., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від
04.10.2017 року у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за № 12016100100007361 та № 12017100100002705, щодо ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2017 року

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 31.01.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Прийняте рішення щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11.06.2016 року близько 21.40 год., перебуваючи на території стадіону "Старт" на вул.

Шолуденка, 26-28/4 у м. Києві, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном звернувся до неповнолітнього ОСОБА_2 з проханням дозволити йому проїхатись на велосипеді по території стадіону. Будучи введеним в оману, не маючи причин не довіряти ОСОБА_1, ОСОБА_3 передав йому велосипед марки "ВМХ WTP" вартістю 5540 грн. У свою чергу ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_2, удаючи вигляд, що катається, покинув територію стадіону, таким чином незаконно заволодівши вказаним велосипедом.

23.09.2016 року близько 19.35 год., перебуваючи у дворі будинку № 6 на вул.

О.Гончара у м. Києві, ОСОБА_1, діючи повторно, шляхом зламу замка таємно викрав велосипед марки "ARDIS X-CROSS", заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 6000 грн.

09.10.2016 року близько 23.40 год. ОСОБА_1, діючи повторно, разом із невстановленою особою проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_5 майно на загальну суму 1900 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2017 року вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання змінено. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 3 місяці; за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 69 КК України.

На думку прокурора, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки щирого каяття, а тому висновок апеляційного суду про призначення покарання, нижчого від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, вважає необґрунтованим.

Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засудженого, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування щодо засудженого положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України не можуть вважатися обґрунтованими.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягнення справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Згідно приписів ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

На думку колегії суддів, вирішення апеляційним судом питання про призначення ОСОБА_1покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається з наданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_1покарання за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, апеляційний суд належним чином врахував тяжкість вчинених злочинів, які є злочинами відповідно невеликої, середньої тяжкості та тяжким, їх кількість і час на протязі якого їх було вчинено, дані про особу винного, який судимий вперше, посередньо характеризується за місцем навчання та попереднього ув'язнення.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визначення ОСОБА_1 до відбування за сукупністю злочинів остаточного покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, зваживши на молодий вік засудженого, повне визнання ним вини, встановивши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (сприяння слідству та щире каяття), належним чином умотивувавши своє рішення, апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1за ч. 3 ст. 185 КК України покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної норми, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На переконання колегії суддів, таке покарання є співмірним характеру протиправних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та не сприймається як явно несправедливе внаслідок м'якості чи недостатнє для досягнення мети покарання.

Як убачається зі змісту судових рішень, в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надавав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, визнавав провину та висловлював жаль з приводу вчиненого, що свідчить про його щире каяття. У зв'язку з цим доводи касаційної скарги прокурора у відповідній частині колегія суддів вважає неспроможними.

Ухвала апеляційного суду в частині призначення засудженому покарання достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, у касаційній скарзі прокурор не навів переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Горбаня В.В. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2017 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Щепоткіна В.І. Остапук Л.Ю. Кишакевич