Історія справи

Ухвала ККС ВП від 05.11.2020 року у справі №379/972/20

УХВАЛА

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 379/972/20

провадження № 51-5375 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів: Мазура М. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року,

встановив:

07 вересня 2020 року ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову уповноваженого на здійснення дізнання поліцейського СРПП Таращанського ВП Миронівського ВП ГУ НП в Київській області сержанта поліції Ціліцького В. В. від 26 серпня 2020 про часткове задоволення клопотання в рамках кримінального провадження № 12020115290000030 від 13 серпня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі п. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, за змістом якої просять скасувати вищезазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

За змістом статей 310, 424 КПК України, сама по собі ухвала слідчого судді місцевого суду касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, отже, доводи касаційної скарги щодо незаконності вказаного судового рішення Верховний Суд не розглядає.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 399 КПК України, ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Згідно з положеннями п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ч. 3 ст. 307 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України.

Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не визначені в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України) оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову уповноваженого на здійснення дізнання поліцейського СРПП Таращанського ВП Миронівського ВП ГУ НП в Київській області сержанта поліції Ціліцького В. В. від 26 серпня 2020 про часткове задоволення клопотання в рамках кримінального провадження № 12020115290000030 від 13 серпня 2020 року, до вказаного переліку не входить.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, суддя суду апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і така ухвала постановлена слідчим суддею у межах його компетенції, прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Щодо доводів у касаційній скарзі про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд залишив поза увагою практику Європейського суду з прав людини, положення Конституції України, якими забезпечується право на апеляційне оскарження, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону, загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням порушення конституційних прав на апеляційний перегляд справи, як про це йдеться в касаційній скарзі.

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Отже, Верховним Судом не встановлено обставин, які б були підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за доводами касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус М. В. Мазур А. О. Чистик