Історія справи

Ухвала ККС ВП від 02.12.2020 року у справі №128/1780/17

Ухвала

30 листопада 2020року

м. Київ

справа № 128/1780/17

провадження № 51-5701 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100000601,

встановив:

За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу- 26 вересня 2012 року Староміським районним судом міста Вінниця за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі

на строк 4 роки.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 травня

2017 року близько 01:00, перебуваючи в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, діючи повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, проник до гаражного приміщення № НОМЕР_1, кооперативу № 3, яким користується потерпілий ОСОБА_2, звідки викрав належне останньому майно, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 22595 гривень 63 копійки.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали Вінницького апеляційного суду від 8 жовтня

2020 року невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує на неналежне врахування судом апеляційної інстанції обставин, що пом'якшують покарання, що призвело, на його думку, до призначення покарання, яке є надто суворим.

Перевіривши наведені у касаційній сказі доводи та дослідивши оскаржуване судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Обираючи ОСОБА_1 міру примусу, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, дані про особу винного, який будучи раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив та знову скоїв крадіжку, а тому дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого тільки

в умовах ізоляції від суспільства.

Разом з тим, врахувавши обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання вини та сприяння слідству, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого, суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є наближеним до мінімального у межах санкції вказаної норми.

Таке покарання, на думку колегії, відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК

є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженого, в частині суворості призначеного йому покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення правильно залишив вирок без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич