Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №910/10442/16
Постанова ВГСУ від 09.03.2017 року у справі №910/10442/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/10442/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-ВВВ"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України

у складі суддів: Л.Б. Іванова - головуючий, Т.Л. Барицька, Л.А. Гольцова

від 09.03.2017р.

постанови Київського апеляційного господарського суду

у складі суддів: Ю.Л. Власов - головуючий, О.О. Хрипун, С.Р. Станік

від 06.12.2017р.

та рішення Господарського суду міста Києва

суддя: О.В. Нечай

від 27.07.2016р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-ВВВ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Компанія "Канела Інвестмент ЛТД"

про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017р. ТОВ "Буд-ВВВ" надіслало на адресу Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2017р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. у справі №910/10442/16.

Зазначена заява Верховним Судом України 12.01.2018р. передана за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017р., та підлягає розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-16Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених цією статтею.

Заяву подано з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., а саме: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

Касаційний господарський суд звертає увагу, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 10.10.2017р. у справі №910/19198/16, від
20.09.2017р. у справі №912/379/15-г, від 31.01.2017р. у справі №910/29646/15, від 01.06.2016р. у справі №904/10294/15, від 28.08.2014р. у справі №925/19/14.

У постанові від 09.03.2017р. у справі №910/10442/16, про перегляд якої заявляє ТОВ "Буд-ВВВ", Вищий господарський суд України, пославшись на приписи ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд виходив із того, що директор не мав повноважень на підписання оспорюваного договору від імені позивача. При цьому суд вказав, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. У вказаній справі були встановлені обставини щодо недобросовісності дій контрагента юридичної особи за договором.

У справі №910/19198/16, судове рішення у якій надане для порівняння, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд, пославшись на ч. 3 ст. 92 ЦК України та надавши вказівку дослідити обставини стосовно того, чи діяли сторони за спірним договором добросовісно і розумно.

У справі №910/29646/15 Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд з підстав не дослідження питання виконання умов договору та не витребування необхідних доказів для встановлення всіх обставин справи.

У справі № 912/379/15-г Вищий господарський суд України, застосовуючи ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України та вказуючи про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору, виходив із недоведеності тих обставин, що банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність повноважень у представника товариства. Крім того, судами у даній справі встановлено факт схвалення спірного договору.

У справі №925/19/14 Вищий господарський суд України, погоджуючись з господарськими судами про наявність підстав для визнання недійсним інвестиційного договору, виходив із того, що спірний договір укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 207 ГК України та спрямований на незаконне розпорядження об'єктами державної власності.

У справі № 904/10294/15 Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погодився з висновками про відсутність підстав вважати договір фіктивним.

Порівняння змісту зазначених постанов свідчить про відсутність неоднакового застосування касаційною інстанцією норм матеріального та процесуального права у вказаних справах з огляду на наявність різних встановлених обставин, а у справах №904/10294/15 та № 925/19/14 і різних підстав та змісту позовних вимог.

Крім того, постанови на які посилається заявник в підтвердження своїх міркувань, приймалися касаційним судом при перегляді постанов апеляційних господарських судів, що винесені по суті спорів, а не під час перегляду судових рішень, що перешкоджали подальшому провадженню у справі або були прийняті з порушеннями правил підвідомчості або підсудності справ, як передбачено в п. 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України.

Таким чином, доводи заяви є необґрунтованими, що згідно з приписами ст. 111-21 ГПК в редакції, яка діяла до 15.12.2017, є підставою для відмови у допуску справи №910/10442/16 до провадження.

З огляду на це, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції не підлягає розгляду.

Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017р., ст. 111-16, 111-21 ГПК України в редакції, яка діяла до
15.12.2017р., Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №910/10442/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач