Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2021 року у справі №910/16703/19

УХВАЛА

02 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16703/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" - Пічка Р. С.,

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Караченцева Артема Юрійовича - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Караченцева Артема Юрійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (у складі колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуючий), Мартюк А. І., Пашкіна С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 (суддя Чинчин О. В. )

у справі № 910/16703/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгеновича

про визнання вимог кредитора,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - ТОВ "БаДМ", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгеновича (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ
"КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д. Є., Відповідач) про зобов'язання включити Позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива".

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Відповідача акцептувати кредиторські вимоги ТОВ "БаДМ" у сумі 12 636 469,18 грн та 2 974 300,43 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, позов задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" включити ТОВ "БаДМ" до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку з кредиторськими вимогами на загальну суму залишків на поточних рахунках підприємства, що обліковуються у ПАТ "КБ " Фінансова ініціатива", в сумі 12 636 469,18 грн та 2 974 300,43 дол. США.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" на користь ТОВ "БаДМ" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Судові рішення мотивовано законністю і обґрунтованістю позовних вимог, а також тим, що Позивач з поважних причин заявив свої кредиторські вимоги з порушенням строку, передбаченого частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що свідчить про необхідність поновлення цього строку, а тому, з урахуванням положень частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наявні правові підстави для внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Відповідача.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2021 року ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Караченцева А. Ю. подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.01.2021 справу № 910/16703/19, передано на розгляд колегії суддів: Берднік І. С. (головуючий), Суховий В. Г., Міщенко І. С.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2021, суддею-доповідачем у справі, касаційну скаргу ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Караченцева А. Ю. у справі № 910/16703/19 залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 11.02.2021 у справі № 910/16703/19 скаржник подав до суду нову редакцію касаційної скарги.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16703/19 у зв'язку з обранням судді Сухового В. Г. членом Вищої ради правосуддя (рішення XVIII чергового з'їзду суддів України від
09.03.2021) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Берднік І. С. (головуючий), Міщенко І. С., Зуєв В. А.

Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 (у складі колегії суддів: Берднік І. С. (головуючий), Міщенко І. С., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Караченцева А. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до
19.05.2021.

15.03.2021 ТОВ "БаДМ" подало до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження обґрунтовуючи їх тим, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, що зроблені у неподібних правовідносинах, посилання на які, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин справи та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками судів щодо їх оцінки, що не є підставою для скасування обґрунтованих та законних судових рішень.

17.05.2021 ТОВ "БаДМ" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

02.06.2021 від ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Караченцева А. Ю. засобами електронного зв'язку надійшло до суду клопотання про розгляд касаційної скарги без участі його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.04.2011,13.04.2011 та 24.05.2011 між ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (банк) та ТОВ "БаДМ" (клієнт) укладено договори банківського рахунку № 03/803/009,03/803/009/09,03/803/009/USD, за умовами яких банк відкрив клієнту рахунки у національній та іноземних валютах для здійснення розрахунково-касового обслуговування суб'єкта господарювання відповідно до діючих нормативно-правових актів НБУ в національній та іноземній валютах, а також рахунок банківського обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" для дистанційного обслуговування доручень клієнта.

Постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 ПАТ "КБ " Фінансова ініціатива" віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ " Фінансова ініціатива", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 24.06.2015 по 23.09.2015 включно. Дія повноважень тимчасової адміністрації, з урахуванням положень частини 4 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", продовжувалася.

Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
22.05.2019 № 1268, на підставі рішення Правління Національного банку України від
21.05.2019 № 352-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ " Фінансова ініціатива", розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" строком на два роки з 22.05.2019 до 21.05.2021 включно.

Положеннями частин 1, 2 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

На виконання вищенаведених законодавчих положень, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на офіційному сайті (http://www. fg. gov. ua) розміщено оголошення, що вимоги кредиторів ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" будуть прийматися протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в газеті "Голос України" № 96 (7102) від 24.05.2019, за адресою: 03150, м. Київ, вул. Євгена Коновальця (вул. Щорса), будинок 7/9.

Таким чином, строк пред'явлення кредиторами вимог до ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було встановлено до 24.06.2019 включно.

На початок ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" у Позивача на відкритих у цьому банку рахунках обліковувались залишки грошових коштів у розмірі 12 870 362,41 грн та 2 975 768,30 дол. США, що підтверджується листом банку № 13 від 10.01.2020.

20.06.2019 Позивач звернувся до банку із заявою про визнання кредиторських вимог, яку відправлено адресним листом №~organization0~ через кур'єрську службу доставки "Турман Логістікс". Проте, зазначений лист не було доставлено адресату через його втрату службою кур'єрської доставки, що підтверджується листом-запитом Позивача за вих. № 117/1 від 01.07.2019 до ТОВ "Турман Логістікс" та листом-відповіддю на запит за вих. №30/19 від 11.07.2019, в якому повідомлялось, що лист Позивача було втрачено.

Після з'ясування обставин втрати кур'єрською службою заяви про визнання та задоволення вимог кредитора № 201/19/0133/621-и від 20.06.2019, ТОВ "БаДМ"
20.08.2019 повторно звернулось до банку із заявою про кредиторські вимоги на загальну суму залишків на поточних рахунках підприємства.

Проте, Уповноваженою особою було надано відповідь про відмову в акцептуванні кредиторських вимог у зв'язку з пропуском строку звернення з такими вимогами.

Відмова банку акцептувати кредиторські вимоги стала підставою для звернення ТОВ "БаДМ" до суду з позовом про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з кредиторськими вимогами на загальну суму залишків на поточних рахунках підприємства, які обліковуються у банку в сумі 12636469,18 грн та 2974300,43 дол США.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що заява про визнання кредиторських вимог надана Позивачем кур'єрській службі доставки в межах 30-ти денного строку, встановленого законом; втрата адресного листа №~organization1~ працівником цієї служби підтверджено належними доказами, які не спростовані Відповідачем, що вказує на поважність причин пропуску строку звернення з кредиторськими вимогами, які об'єктивно не залежали від Позивача, тому, з урахуванням положень пункту 3 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказав на те, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення пропущеного Позивачем строку на подання кредиторських вимог та включення таких вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Такого висновку суди дійшли з урахуванням правових висновків наведених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18), від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц (провадження № 14-653цс18).

Як уже зазначалося, ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Караченцева А. Ю. оскаржує зазначені вище судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v.

Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Обґрунтовуючи наявність, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не відповідають правовим висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 924/153/17, від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 29.05.2019 у справі № 910/17073/17, від 03.04.2018 у справі № 910/15373/17, від 27.09.2019 № 910/14465/17 та у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 916/5236/14.

Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які послався Відповідач у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі № 910/16703/19, яка розглядається, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі № 910/16703/19, предметом спору є вимога про зобов'язання Відповідача включити ТОВ "БаДМ" до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку з підтвердженими кредиторськими вимогами з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 48, частин 3, 4 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У справі № 924/153/17, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, розглядався спір за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому до Стріховецької сільської ради про стягнення шкоди, заподіяної у зв'язку з переплатою пенсії. Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 дійшов висновку, що висновки суду апеляційної інстанції про фактичні обставини справи, зроблені без посилання на будь-які докази, у зв'язку з чим судом касаційної інстанції зауважено, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, що стало підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

У справі № 914/2505/17, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, (предметом розгляду у якій були вимоги за первісним позовом про стягнення по договору надання послуг основного боргу, 3 % річних та пені, та за зустрічним позовом вимоги про стягнення неустойки) за результатами касаційного перегляду Верховним Судом ухвалено постанову від 27.11.2018, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій, з огляду на те, що судами здійснено вибіркову оцінку доказів у справі, без належної правової оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі електронних документів.

Разом з тим, у даній справі, що розглядається, судами досліджено усі надані учасниками справи докази, визнано їх належними та достовірними, з наданням їм належної правової оцінки, з урахуванням правових висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 924/153/17 та від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 (щодо неврахування стандартів доказування з урахуванням норм процесуального закону та Протоколу першого до Конвенції), оскільки висновки суду касаційної інстанції у цих справах ґрунтуються на конкретних обставинах справи з конкретною доказовою базою та відповідними процесуальними діями судів попередніх інстанцій у кожній справі; до того ж, враховуючи предмет та підстави позову, правовідносини у цих справах не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

У зазначених скаржником в касаційній скарзі справах № 910/17073/17, № 910/15373/17, № 910/14465/17, розглядалися позовні вимоги Міністерства фінансів України до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідного банку про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, Верховний Суд у своїх постановах від 29.05.2019, від 03.04.2018, від 27.09.2019 відповідно, винесених за результатами перегляду судових рішень у зазначених справах, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у їх задоволенні, виходячи з того, що Міністерство у строк, встановлений положення статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не звернулось до банку з кредиторськими вимоги без поважних причин та дійшов висновку, що вимога про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є ефективним засобом захисту прав в розумінні статті 13 Конвенції та не призведе до відновлення прав позивача у обраний ним спосіб.

З огляду на зазначене, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 910/17073/17, від 03.04.2018 у справі № 910/15373/17, від 27.09.2019 у справі № 910/14465/17 були прийняті за іншого предмета і підстав заявлених позовних вимог, та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі № 910/16703/19, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Разом з тим, у даній справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, виходячи з предмета позову, встановлених обставин та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, задовольняючи позовні вимоги, врахували правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від
20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, у яких Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин. Вказане узгоджується з пунктом 3 частини 1 статті 48 наведеного Закону, згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.

Щодо доводів позивача про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених постановах Великої Палати Верховного Суду від
29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, необхідно зазначити, що судом апеляційної інстанції, за встановлених обставин справи, були враховані такі висновки згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України.

При цьому слід врахувати, що за змістом статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

У частині 2 статті 315 ГПК України зазначено, що у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Посилання ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Караченцева А. Ю. у касаційній скарзі на те, що правовідносини у справі № 755/17365/15-ц та у справі № 456/450/16-ц не є подібними, оскільки стосуються відносин з фізичними особами і розглядались у порядку цивільного судочинства, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки при врахуванні вказаної правової позиції необхідно виходити з наданого судом тлумачення норм права, а не суб'єктного складу сторін спору.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 21.10.2015 у справі № 916/5236/14, оскільки постанова Вищого господарського суду України не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Караченцева Артема Юрійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від
16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/16703/19.

2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/16703/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. А. Зуєв