Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.07.2020 року у справі №910/15134/19

УХВАЛА

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 910/15134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів: Поляк О. І. - головуючий, Кропивна Л. В., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 (суддя Полякова К. В. ), у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто"

про стягнення 42 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "Страхова група "ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" (далі - ТОВ "Фундамент Авто") про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 42
000,00 грн в порядку регресу, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як власник транспортного засобу, яким керував його працівник - винна у ДТП особа, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану внаслідок ДТП тертій особі.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 910/15134/19, позовні вимоги ПрАТ "Страхова група "ТАС" до ТОВ "Фундамент Авто" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Фундамент Авто" на користь ПрАТ "Страхова група "ТАС" 42 000,00 грн страхового відшкодування.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором, набув право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, погодився із наведеним висновком та зазначив, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Право страховика за Договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 і рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/15134/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Фундамент Авто" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/15134/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Фундамент Авто" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Страхова група "ТАС" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. ПрАТ "Страхова група "ТАС" зазначає, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Право страховика за Договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.08.2016 в місті Києві на просп. Відрадному, 103, під час паркування Ушаковим О. А. (працівник ТОВ "Фундамент Авто ") транспортного засобу марки "ЗИЛ - ММЗ 4502", державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 не переконався у справності гальмівної системи автомобіля і у зв'язку з чим здійснив зіткнення з металопластиковими рамками та склопакетами, що призвело до їх пошкодження. Власником пошкодженого майна було ПАТ "Домобудівний комбінат № 3".

4.2. Згідно з полісом № АЕ/5543164 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачем застраховано цивільну відповідальність ТОВ "Роял Стар" (перейменовано в ТОВ "Фундамент Авто"), якому належить транспортний засіб марки "ЗИЛ - ММЗ 4502", державний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50
000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн.

4.3. Також господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2016 у справі № 760/15366/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки ОСОБА_1 при паркуванні не переконався в справності гальмівної системи автомобіля, що призвело до наїзду та пошкодження належного ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" майна. Тому за висновком судів, в результаті ДТП, яка мала місце
30.08.2016, настав страховий випадок у страхувальника ПрАТ "Страхова група "ТАС", а зазначеною постановою встановлений факт несправності гальмівної системи автомобіля та наявність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

4.4. Господарськими судами зазначено, що 03.11.2016 ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" звернулося до позивача із заявою про страхове відшкодування та виплату 42
000,00 грн. Відповідно до рахунку на оплату та видаткової накладної від
23.08.2016 на поставку металопластикових конструкцій ПАТ "Домобудівний комбінат № 3", вартість останніх становила 59941,00 грн. При цьому вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження металопластикових конструкцій у результаті ДТП, згідно звіту від 22.09.2016 № 1720-7, складає 58 142,77 грн з ПДВ. Відповідно до страхового акта від 10.11.201 № 17668/3/34/2016 6 сума страхового відшкодування становить 42 000,00 грн.

4.5. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що на виконання договірних зобов'язань, на підставі зазначеного акта із розрахунком до нього, позивач виплатив страхове відшкодування на користь ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" відповідно до його заяви-погодження у розмірі 42 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 11.11.2016 № 109995.

4.6. Враховуючи викладене та оскільки згідно з довідкою від 22.08.2016 № 16-к та подорожнім листом від 30.08.2016 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із страхувальником (відповідачем), позивач звернувся до ТОВ "Фундамент Авто" із позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фундамент Авто" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Також пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.6. Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. При цьому згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.10. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норми права в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що висновки щодо застосування норми права у справі, на яку посилається скаржник, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. При цьому Верховний Суд також установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови ураховано загальні висновки щодо застосування норм права, які стосуються регресних зобов'язань у справі, на яку посилається скаржник, і суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до таких висновків.

5.11. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено такі висновки.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2603/17 зазначила, що помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес. Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, а регрес - статтею 1191 Цивільного кодексу України. Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2603/17 зазначила, що при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика, а при регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання. Отже помилковим є застосування до суброгації у страхових відносинах положень частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, згідно з якою за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2603/17 визнала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, згідно з якими до спірних відносин під час обчислення позовної давності мають застосовуватись положення статті 262 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов'язання не припиняється, змінюється лише одна із сторін такого зобов'язання - кредитор.

Також Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки обчислення трирічного строку позовної давності для позивача має здійснюватися від дати ДТП.

Проте, за установленими обставинами у цій справі, ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернулося до ТОВ "Фундамент Авто" із позовом про стягнення страхового відшкодування саме в порядку регресу із посиланням на статтю 1191 Цивільного кодексу України та статтю 38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій установили наявність підстав, передбачених пунктом "г" статті 38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому керувалися нормами права, які регулюють правовідносини страхового відшкодування в порядку регресу, в тому числі й у частині порядку обчислення строку позовної давності.

Наведене свідчить про неподібність правовідносин у цій справі та справі на яку посилається скаржник, оскільки у справі № 910/2603/17 застосовані норми права, які регулюють суброгацію у страхових відносинах. Водночас Верховний Суд установив, що апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, врахував загальні висновки, які стосуються регресних зобов'язань.

5.12. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.13. Під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не підтвердилися доводи скаржника про застосування господарськими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справі, на яку посилається скаржник. Висновки у справі, на яку посилається скаржник, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справ, що свідчить про неподібність правовідносин у цій справі.

5.14. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фундамент Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від
28.01.2020 у справі № 910/15134/19, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від
28.01.2020 у справі № 910/15134/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак